28.03.2024

Біографія Вольфґанґа Борхерта

Вольфґанґ Борхерт – німецький письменник – народився 20 травня 1921 року у Гамбурзі (Німеччина). Батько Борхерта – шкільний учитель, матір захоплювалася літературою, писала оповідання.

Літературне покликання Борхерта проявилося рано: починаючи з 1938 він публікував вірші у гамбурзькій пресі. Вивчав акторську майстерність, три місяці в 1941 працював актором у трупі театру в Люнебурзі. У тому самому році його призвали у вермахт, а в грудні 1941 відправили на Східний фронт. Борхерт брав участь у боях під москвою. Поранений, з госпіталю він був переведений у слідчу тюрму в Нюрнберг за звинуваченням у навмисному нанесенні тілесного пошкодження. Провів шість тижнів в одиночній камері, очікуючи смертної кари. Після судового виправдання у 1942 його відправили на Східний фронт. Обморожений, перехворів жовтухою та висипним тифом. У грудні 1943 визнаний непридатним до стройової служби, отримав призначення у фронтовий театр, але був заарештований за анекдоти і пародії на промови Геббельса й ув'язнений у Моабітську тюрму, звідки навесні 1945 Борхерта знову відправили на фронт. У квітні 1945 він потрапив у полон до французів під Франкфуртом-на-Майні, звідки втік, симулюючи божевілля.

Пішки добрався у Гамбург, де дізнався про капітуляцію фашистського уряду. Почав працювати в Гамбурзькому театрі, виступав у кабаре. Хвороба різко прогресувала. З кінця 1945 він прикутий до ліжка. Продовжував писати оповідання та вірші. У 1946 вийшла друком його збірка «Ліхтар, ніч і зорі» («Laterne, Nacht und Sterne»), в яку увійшло чотирнадцять поезій. 22 вересня 1947 Борхерт покинув Гамбург, щоб лягти в госпіталь Святої Клари в Базелі.

Прем'єра п'єси «На вулиці перед дверима» («Draussen vor der Tiir») – найвизначнішого твору Вольфґанґа Борхерта – відбулася в Гамбурзькому Камерному театрі наступного дня після смерті автора.

Вольфґанґ Борхерт помер 20 листопада 1947 року в Базелі (Швейцарія).

П'єса «На вулиці перед дверима» була написана в січні 1947 протягом восьми днів. 13 лютого була поставлена на гамбурзькому радіо, але автору не пощастило її почути, оскільки в районі, де він проживав, було відімкнено електроенергію. Драма має підзаголовок «П'єса, яку жоден театр не захоче ставити, жодна публіка – дивитися». Проте п'єса була перекладена багатьма іноземними мовами і поставлена не лише в Німеччині та Швейцарії, а й в Осло, Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Токіо, Белграді, Паневежесі. У 1947 п'єсу екранізували. До автора прийшла посмертна світова слава.

Війна на передовій і в тилу визначала зміст оповідань Борхерта. Більшість сюжетів автобіографічні. Про те, як залишитися людиною за в'язничними ґратами, навіть якщо зосталося жити лічені години, йдеться в таких оповіданнях, як «Наш маленький Моцарт» («Unser kleine Mozart»), «Кульбаба» («Die Hundeblume»), «Недільний ранок» («Ein Sontagmorgen»). Голодні, бездомні, злови, сироти і вчорашні солдати, які втомилися від самотності і нудьги, – герої оповідань Борхерта, дія яких розгортається у повоєнному Гамбурзі: «Хліб» («Das Brot»), «Круки ввечері летять додому» («Die Kranen fliegen abends nach Hause»), «Війна і йому принесла чимало печалей» («Ег hatte Б] Arger mit den Kriegen»).

В ліриці Борхерта відчувається вплив P. M. Рільке. Герой його віршів – зворушлива і беззахисна родина, самотня перед громаддям міста. Усю творчість Борхерта пронизує ненависть до війни і фашизму, і ця тема стала його пріоритетом у повоєнній західнонімецькій літературі.

Біографія

Твори