(1651–1709)
Дмитро Туптало увійшов в історію літератури не стільки як історик церкви, скільки як мораліст і белетрист.
Його проповіді наповнені гумором, іронією. Мотиви народних казок, легенд, переказів, народні фразеологізми, приказки та прислів'я все частіше прикрашають його промови, обґрунтовують судження, що висловлюються.
Туптало був талановитим педагогом, він органічно відчував необхідність пояснювати доступно та живо. Образ його мислення далекий від схоластики. Добре знаючи народну творчість, він постійно вживав прислів'я. Народна мудрість, укладена в афористичну форму, була у нього одним із найсильніших засобів аргументації. Про це свідчать не тільки його проповіді, а й приватні розмови, особисті листи.
Твори
Критика
- Д. Туптало. Святе життя автора «Житія святих»
- Данило Туптало й українська традиція
- Діаріуш Дмитра Туптала: реінтерпретація в світлі проблем наратології
- Дмитро Туптало: автопортрет на тлі епохи
- Наука складання проповіді і «Руно орошенноє» Димитрія Туптала
- Український Золотоуст. Свт. Димитрій Туптало і антіохійська спадщина
