(бл. 1558–1592)
Творчість Роберта Ґріна, одного зі своєрідних письменників-«єлизаветинців», вирізняється особливим розмаїттям жанрових модифікацій і структурних форм.
Твори письменника визначають такі риси, як тенденційність, загальнодоступність, націленість на здоровий глузд і безпосередні емоції широкої публіки, а також підпорядкування внутрішньої логіки оповіді авторській ідеї-замислу. Традиційний характер ґрінівській оповіді додають злободенність тематики і гостра соціальна спрямованість, що розкриває виразки глибинного життя великого міста.
Нестійкість, хиткість, перехідність у світосприйнятті та світовтіленні характерні як для самого Роберта Ґріна, так і для його творчості. Автор включає до свого твору ірраціональні мотиви, велику кількість несподіванок поряд із прагненням осмислити вищу розумність світопорядку, що містить у собі як зле, так і добре начало.
Твори
Критика
