Біографія Роберта Ґріна

Біографія Роберта Ґріна

Роберт Ґрін – англійський драматург, поет і памфлетист, один із попередників Вільяма Шекспіра – народився близько 1558 року в місті Норідж графства Норфолк (Східна Англія).

Біографічні дані про нього вкрай мізерні. Відомо, що Ґрін навчався в Кембриджі та Оксфорді, їздив за кордон, у 1579 отримав ступінь магістра мистецтв. Закінчивши навчання (а за даними Athenae Cantabrigienses, він отримав ступінь магістра у 1583), Роберт Ґрін оселився в Лондоні та вирішив присвятити себе літературі. Результатами його натхненної праці стали такі твори, як «Дзеркало скромності» (1584), перша частина «Морандо» (1583), «Арбасто; Анатомія успіху» (1584), «Планетомахія» (1585), «Антатомія лестощів закоханих» (1584) та інші.

Під час одного зі своїх візитів у рідний Норвіч Ґрін відвідав Церкву Святого Ендрю, де послухав проповідь місцевого священика, до якого відчув велику повагу. Богом натхнений оратор, закликав оточуючих до більш чистого життя та розповідав, яка доля чекає на нерозкаяних грішників. Слова священика справили настільки велике враження на Роберта Ґріна, що він вирішив назавжди покінчити з розгульним життям та стати на шлях виправлення.

Через деякий час Роберт Ґрін закохався у дівчину на ім’я Дороті, яка була дочкою сквайра з Лінкольнширу, і одружився з нею наприкінці 1585 або на початку 1586. Дороті подарувала йому сина.

У 1586 митець опублікував другу частину «Морандо». Наступного року Роберт Ґрін, залишивши родину в провінції, повернувся до Лондона. На той час його літературна слава досягла свого піку. Книжки Ґріна швидко розпродавалися, а видавці змагалися за право першими опублікувати його нові твори. Цей період став найбільш успішним і продуктивним для літератора.

Саме тоді світ побачили такі твори Роберта Ґріна, як «Пандосто» (1588), «Cicemnis Amor» (1589), «Менафон» (1589), «Іспанський Маскарад» (1589) та багато інших.

Непересічний талант літератора став причиною підвищеної уваги до його творчості з боку знаті. Серед покровителів Роберта Ґріна були такі впливові аристократи, як лорд Дербі, граф і графиня Камберленд, лорд і леді Фітцвотер та інші.

Розгульне життя часто підштовхувало Роберта Ґріна до спілкування з найнижчими прошарками суспільства. Такий специфічний досвід надихнув його на створення конні-кетчерівських памфлетів, які є цікавим зразком англійської шахрайської літератури.

Відомо також, що деякий час Роберт Ґрін жив з куртизанкою, брат якої був злодієм та загинув на шибениці. Вона народила від літератора сина на ім’я Фортунатус. Цей нащадок Гріна помер у 1593.

Саме численні дебоші та оргії, зрештою, і стали причиною ранньої загибелі Роберта Ґріна. Він помер 3 вересня 1592 року після тривалої хвороби, покинутий своїми колишніми друзями. Незадовго до смерті Ґрін встиг примиритися зі своєю офіційною дружиною Дороті та написав свої останні памфлети «Покаяння» і «На гріш розуму».

Творчість Ґріна є найбільш вдалою комбінацією трагічного і комічного в дошекспірівській драмі, одним із найвизначніших представників якої він і є. Багатьом зобов'язаний Шекспір і «Ченцеві Бекону», і «Векфільдському польовому сторожу». Новела Ґріна «Пандосто» – джерело «Зимової казки» Шекспіра. Ґрін вважається одним із творців так званої народно-романтичної драми, основаної на переказах і на зображенні народного побуту.

Біографія

Твори

Критика


Читати також