(нар. 1942)
Лейтмотив у всіх творах Сьюзен Гілл — самотність, яка змушує людей замикатися в собі й приховувати це страшне тавро людської долі. Але цей лейтмотив постійно супроводжується іншим, можливо, не так помітним, але певною мірою визначальним, що підтверджує вплив на Гілл екзистенціалізму. З ним пов’язаний і той факт, що майже у всіх її творах з’являється смерть — з’являється у найрізноманітніших варіаціях і подається у дещо нетрадиційному для екзистенціалізму плані. Вона є однією з ланок у ланцюжку смерть — життя — вічність.
Побачивши безмежний біль і страждання, заховані далеко від сторонніх очей. Гілл не говорить про них, а показує вчинки людини, охопленої відчаєм, малює її стан так, що читач починає відчувати її горе і самотність.
У своїй експресіоністичній манері письма Гілл домагається такої переконливості психологічного малюнка чіткістю сугестивної деталі. Без розгорнутих внутрішніх монологів (вона вдається до них дуже рідко), без загалом асоціативного письма, що потребують спеціального розшифрування, авторка розкриває не тільки динаміку свідомості своїх персонажів — вона «дозволяє» через їхні вчинки побачити й відчути ставлення до оточення. У дрібній, на перший погляд, деталі розкриваються внутрішні мотиви, імпульси й переживання героїв.
Твори
Критика
