(1776–1822)
Творчий світ Ернста Теодора Амадея Гофмана напрочуд «неміцний»: колорит, інтонації, відтінки чергуються з калейдоскопічною швидкістю. Своєрідна атмосфера гри й у всіх творів автора.
У творах письменника відчутний напружений інтерес до зла як початку всього незвичайного, що виходить за межі звичного, усталеного, і цей «аморальний» інтерес ріднить його з багатьма художниками романтизму.
Змішання повсякденного і фантастичного, доведене до крайності, до абсурду – основний сатиричний прийом Гофмана. Фігури одна за одну абсурдніші, кожна наступна все безглуздіше населяє напівказкові гофманівські історії. Письменник добре умів відрізняти сутність життя від її «видимості», справжні цінності буття від цінностей уявних, їх зіставлення народжувало гофманівський сміх.
Твори
Критика
- Амадей Гофман і Амадей Моцарт: іще раз про музичність романтичної прози
- Е. Т. А. Гофман – митець, візіонер, іроник
- Психологія героя романтизму і новела Гофмана «Золотий горнець»
- Романтична іронія в контексті романтичного двосвіту (творчість E. Т. А. Гофмана)
- Сюжетна функція магічних предметів у романі Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»
