(1806-1889)
Талановитий український поет-романтик і байкар Левко Боровиковський залишив цінну літературну спадщину. Він розпочав свою творчість наприкінці 20-х років 19 ст.
З опублікуванням балади «Маруся» (1829) та ряду інших оригінальних і перекладних творів («Фарис», «Бандурист», «Козак» тощо) Л. Боровиковський утвердив романтизм як новий напрям української літератури. Поетична творчість автора звертає на себе увагу стильовою цілісністю, значно меншим, можна сказати, ледве помітним впливом бурлеску навіть у перших його творах.
Вплив «романтичних зерен» Котляревського виявився у процесі творення Боровиковським балад, історичних пісень, змалювання зромантизованих героїчних образів. Він використовує народну творчість — героїчні й трагічні образи, зображувальні засоби тощо. З народних приказок виформувалась більша частина байкарських творів Л. Боровиковського.
Твори
Критика
