20-07-2017 344

Оксана Забужко

(нар. 1960)

В українському інтелектуально-культурному просторі 90-их Оксану Забужко можна було б назвати одним із небагатьох претендентів на номінацію українського інтелігента, що найбільш послідовно, безоглядно й беззастережно реалізує своє право на свободу думки і слова як природну органічну функцію людини.

У стильовому розмаїтті українських текстів мовний феномен Оксани Забужко відразу привернув до себе увагу насамперед незвичністю, нешаблоновістю лексикону та образних засобів, вільним поводженням з тодішніми (й дотеперішніми) стильовими нормами літературного слововжитку.

Мова Забужко об’єднує її як особистість насамперед з літературно-писемною традицією української мови, та своїми текстами письменниця уможливлює її культурну часотривкість, сміливо входячи в її розверзтий інтерпретаційний простір.

Суголосна сьогоднішньому дневі, поетика Оксани Забужко, що пульсує болями і тривогами сучасності, все ж таки нерозривно пов’язана з національними поетичними традиціями. З традиційною поезією ріднить її і схильність до романтизму, особливо явно виражена в любовних віршах.

Біографія

Твори

Критика