(1869–1942)
Осип Шпитко був неординарною особистістю, у ньому відчувалася ніби потайна манливість, підсвідомий потяг до осягнення якогось загадкового, парадоксально-алогічного явища і десь інстинктом вчувався мовби холодок остраху від присутності в ньому когось великого, незбагненно-магічного.
О. Шпитко вибрав собі псевдоніми: Гриць Щипавка, Д. Драпавка, Анцихрист, Осип Стефанович. За кожним з них стояв інший Шпитко-письменник. Гриць Щипавка автор сатирично-гумористичних віршів; Д. Драпавка — український канадський сатирик, оскаржувач і висміювач негативних суспільно-громадських явищ у Галичині; Анцихрист — публіцист, викривач гріховно-аморального життя галицького духовенства; Осип Стефанович — журналіст, співробітник українських часописів Бразилії, автор новел і нарисів португальською та німецькою мовами, перекладів. А Осип Шпитко — той, хто написав дві збірки віршів та новел на початку XX ст. і автобіографічний роман «Вирід», а також усе інше під згаданими псевдонімами.
Твори
Критика
