Публій Овідій Назон (Publius Ovidius Naso)

(43 р. до н. е. – 17 р. н. е.)

Поема «Метаморфози» Овідія займає особливе місце серед пам’яток римської поезії. Вона складна за композицією і строката за змістом.

Оригінальність поеми, порівняно з відомою античною епічною традицією, полягає насамперед в тому, що вона є своєрідним «надепосом». Поет створює певний універсальний твір, у якому по-своєму відбито різноманіття античних поетичних жанрів: від епосу і драми до ідилії, елегії і навіть філософської поеми. Автор безперервно змінює «кут зору», постійно дає несподівані повороти та деталі. Вся поема ніби переливається різними стилістичними та тематичними відтінками, створюючи враження химерного багатства і безперервного руху.

Овідій надзвичайно вільно поводиться з міфологічним переказом, він часто вигадує окремі мотиви, сміливо запроваджує нові образи. Його поема виблискує оригінальністю, вражає багатством фантазії і тонкою поетичністю образів.

Створювані ним казкові вигадки свідчать про те, що Овідій не тільки чудово знав античну міфологію і фольклорні перекази, але, як і безсмертні казкарі Нового часу, глибоко розумів і тонко відчував поетичну красу народних легенд і переказів.

Біографія

Твори

• Елегія 1 (Зброю і грізні бої)
• Метаморфози
• Мистецтво кохання

Критика

• Vitae colores: значення прикметників світла і тіні в поезії Овідія
• Невідомий переклад з «Метаморфоз» Овідія
• «Так» і «ні» як балканізм надістрянського оточення Овідія та балканістичні проблеми Наддунайської України