(1922–1975)
П’єр Паоло Пазоліні – одна з найпомітніших постатей у культурному житті Італії 20 століття: поет і прозаїк, літературний та театральний критик, публіцист, режисер театру та кіно.
Пазоліні був митець дивовижний, повсякденне життя і характерні обличчя простолюду він, учень неореалістів, навчився бачити і знімати незрівнянно достовірніше, ніж самі його вчителі, у пластиці, стилістиці, будові творів яких дуже багато зберігалося від естетичних умовностей колишніх часів. Тим переконливіше «народними» (завдяки відомому «феномену достовірності») були риси, у яких втілювалися моральні цінності, сповідувані, обожнювані Пазоліні. Закоханість у «живе» – видиме, чутне, відчутне, що відчувається – не залишала для Пазоліні до певного часу і можливості розрізняти явище і сутність.
Втілення справжніх життєвих цінностей італійський художник побачив в архаїчному світі римських, неаполітанських кварталів бідноти (необов’язково босяків, люмпенів – власне, міського плебсу, простолюду), в особливій, як він казав, культурі, що являла собою розгалуження «ширшої культури селянського півдня». Цей соціум для Пазоліні став носієм вищих людських цінностей.
Твори
Критика
