Павло Мовчан

(нар. 1939)

Філософські категорії простору й часу стають домінантами в образному світі Павла Мовчана: чи то розмірковує він про духовне явлення Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, чи карбує щільні поетичні рядки про трансцендентне, а значить, вічно притягальне, немарне, істинне.

Драматизм поезій П. Мовчана — це драматизм буття людини у світі взагалі, навіть не прив’язаної до ознак нації, території. Письменник дуже пильно вглядався в навколишній світ, аж поки відважився заглянути в глибину своєї душі і шукати там істину.

Павло Мовчан також шукає в душі людини вищу правду, але, звичайно, не для того, щоб знайти вихід з темного лісу філософських антиномій, а для того, щоб довести, що перед добром зло безсиле.

Біографія

Твори

• Безмежжя
• На пагорби, на вечір, на вітри
• Я сам собі тісний

Критика

• Крапки у книзі життя Павла Мовчана
• «Лягають зерна у надію...»
• Про філософічність поезії (Нотатки про добірку віршів Павла Мовчана)