(нар. 1964) Степан Процюк — один із тих, хто відкриває, започатковує, експериментує, не відкидаючи традицій, упроваджує власне прочитання одвічної колізії між митцем і соціумом, відстоює своє право не звертати з обраного шляху. Його мова — то мова яскравих, полісемантичних образів, тонких психологічних рефлексій, культурологічних, філософських алюзій та несподіваних, часто парадоксальних, асоціацій. Бачення світу крізь призму численних витворів попередників становить одну з провідних особливостей С. Процюка. Один із улюблених прийомів автора — зображення реальності духовних проблем суспільства через фізичні прояви хвороби героя. Взагалі, відчувається, що провідною ідеєю творчості С. Процюка є бажання показати, що таке життя, до якого ми призвичаїлися, не відповідає призначенню людини, що необхідно щось змінювати, адже, справді, письменник не описує світу. Він його лікує. Твори Критика |