(1938-1985) Уже на початку творчості Василь Стус заявив про себе як поет з оригінальною системою світобачення, образного мислення, як людина високої ерудиції і небуденного розуму. Для його віршів не характерна описовість, насамперед — це потужне ліричне самовираження. Ліричне осягнення світу і глибоке його осмислення йдуть паралельно. Молодість кидає виклик життю. Зіткнувшись із дійсністю, енергія оптимізму поступово перетворюється на протиставлення всьому ненормальному і нелюдяному. В цьому полягає одна з найхарактерніших рис вдачі Стуса: його поетична правда завжди була правдою. У поета немає замкнення на сьогочасній відповіді, він хоче більшого, прагне збагнути істину через відчуття, коли слів може забракнути, або вони застаріватимуть із народженням. Письменник задивляється у вічність. У Стуса поезія, філософія й віра — поняття органічні та рівнорядні, не від інтелектуальної схеми, а від етики, з життя. Хоч він - поет наскрізь інтелектуальний. Твори Критика
|
29.05.2017
550
Василь Стус
06.01.2022
1204
06.01.2022
861
05.01.2022
1137
04.01.2022
452
04.01.2022
627
03.01.2022
696
03.01.2022
353
29.05.2018
570
29.05.2018
654
29.05.2018
1160
29.05.2018
8419
29.05.2018
1230
29.05.2018
2732
29.05.2018
4579
Популярне
Вибір редакції











