(1938-1985) Уже на початку творчості Василь Стус заявив про себе як поет з оригінальною системою світобачення, образного мислення, як людина високої ерудиції і небуденного розуму. Для його віршів не характерна описовість, насамперед — це потужне ліричне самовираження. Ліричне осягнення світу і глибоке його осмислення йдуть паралельно. Молодість кидає виклик життю. Зіткнувшись із дійсністю, енергія оптимізму поступово перетворюється на протиставлення всьому ненормальному і нелюдяному. В цьому полягає одна з найхарактерніших рис вдачі Стуса: його поетична правда завжди була правдою. У поета немає замкнення на сьогочасній відповіді, він хоче більшого, прагне збагнути істину через відчуття, коли слів може забракнути, або вони застаріватимуть із народженням. Письменник задивляється у вічність. У Стуса поезія, філософія й віра — поняття органічні та рівнорядні, не від інтелектуальної схеми, а від етики, з життя. Хоч він - поет наскрізь інтелектуальний. Твори Критика
|
29.05.2017
549
Василь Стус
06.01.2022
1202
06.01.2022
859
05.01.2022
1135
04.01.2022
450
04.01.2022
625
03.01.2022
695
03.01.2022
351
29.05.2018
568
29.05.2018
652
29.05.2018
1159
29.05.2018
8417
29.05.2018
1227
29.05.2018
2729
29.05.2018
4574
Популярне
Вибір редакції












