(1938-1985) Уже на початку творчості Василь Стус заявив про себе як поет з оригінальною системою світобачення, образного мислення, як людина високої ерудиції і небуденного розуму. Для його віршів не характерна описовість, насамперед — це потужне ліричне самовираження. Ліричне осягнення світу і глибоке його осмислення йдуть паралельно. Молодість кидає виклик життю. Зіткнувшись із дійсністю, енергія оптимізму поступово перетворюється на протиставлення всьому ненормальному і нелюдяному. В цьому полягає одна з найхарактерніших рис вдачі Стуса: його поетична правда завжди була правдою. У поета немає замкнення на сьогочасній відповіді, він хоче більшого, прагне збагнути істину через відчуття, коли слів може забракнути, або вони застаріватимуть із народженням. Письменник задивляється у вічність. У Стуса поезія, філософія й віра — поняття органічні та рівнорядні, не від інтелектуальної схеми, а від етики, з життя. Хоч він - поет наскрізь інтелектуальний. Твори Критика
|
29.05.2017
564
Василь Стус
06.01.2022
1213
06.01.2022
870
05.01.2022
1178
04.01.2022
458
04.01.2022
632
03.01.2022
703
03.01.2022
356
29.05.2018
576
29.05.2018
659
29.05.2018
1171
29.05.2018
8432
29.05.2018
1235
29.05.2018
2740
29.05.2018
4588
Популярне
1
570
Вибір редакції











