Василь Стус. На колимськім морозі калина

На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.

Біографія

Твори

• Весь обшир мій — чотири на чотири
• На колимськім морозі калина
• Як добре те, що смерті не боюсь я

Критика

• Виховні можливості поезії Василя Стуса
• «Від юних літ до юного змужніння» (Рання лірика Василя Стуса)
• Чорне сонце з білої ночі потойбічності