Василь Стус. ​Як добре те, що смерті не боюсь я

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Біографія

Твори

• Весь обшир мій — чотири на чотири
• На колимськім морозі калина
• Як добре те, що смерті не боюсь я

Критика

• Виховні можливості поезії Василя Стуса
• «Від юних літ до юного змужніння» (Рання лірика Василя Стуса)
• Чорне сонце з білої ночі потойбічності