(1694–1778)
Доба Просвітництва подарувала людству цілу плеяду блискучих письменників, філософів-енциклопедистів. Але тільки ім’я одного з них вже за життя стало втіленням самої епохи. Це – Вольтер.
Вольтер написав велику кількість творів – драм, трагедій, комедій, повістей, поем, коротких віршованих шедеврів, памфлетів, казок, притч, історичних творів і філософських трактатів. Його багатюща епістолярна спадщина займає кілька десятків томів, а листи відігравали тоді більшу роль, ніж сьогоднішні газети.
При всьому енциклопедизмі розуму Вольтер був письменником кількох улюблених тем. Через усю його творчість червоною ниткою проходить тема свободи людини і морального протесту проти ідеї непорушності світового порядку. Філософ-просвітитель ніколи не погоджувався визнати не потрібність чи неможливість боротьби за зміну дійсності.
За допомогою численних парадоксів він розкриває кричущу невідповідність видимості й сутності; того, що взяте на віру і того, що реально існує. Тобто стиль Вольтера – це спосіб висміювання і руйнування встановлених, консервативних, схоластичних точок зору. При цьому письменник зберігає іронічну дистанцію по відношенню до матеріалу, даючи читачеві відчути, що його особиста думка не співпадає з кожною окремою подією чи поворотом, або ж образом.
Твори
Критика
- Деїзм як визначальний принцип формування філософії історії Вольтера
- Динамічний пейзаж у «Поемі на руйнування Лісабону» Вольтера та в поемі Симеона Лисинецького «Воззръніе страшилища во Пестъ и Будъ»
- «Історія людства є нічим іншим, як картиною злочинів і нещастя» (До вивчення повісті Вольтера «Простак»)
- Поборник природних прав людини (Матеріали до вивчення повісті Вольтера «Простак»)
- Проблематика і поетика філософської повісті Вольтера «Кандід, або Оптимізм»
- Філософія Вольтера: природа людини та тлумачення релігії
