(1929–2011)
Кріста Вольф визначає мистецтво як єдине на сьогодні поле випробовувань для уявлень про цілісність людської суті. Тому авторка зазначає, що творчість для неї — це певний експеримент над собою.
Тексти К. Вольф — художні проєкти розгортання екзистенційної суб’єктивності, текстуальна природа якої розкриває новизну, недетерміновану ззовні матеріалом, що його постачає світ. Творчим завданням виступає реалізація дешифрування «я», що пригадує, розповідає, пише, і на основі чого здійснюється спроба відчути, пізнати його складові, створити з фрагментів закінчену картину, отримати змогу свідомо й упевнено сказати «я».
В основі життєвого досвіду Крісти Вольф — складні і трагічні події: фашистське минуле Німеччини, процеси поділу країни після поразки в Другій світовій війні та її об’єднання 1990 року.
Проза Крісти Вольф, породжена осмисленням свого життя і життя країни, демонструє болісні переживання, розчарування дійсністю, що й звучить у пафосі творів. Її спроби подолати розчарування, розгубленість, зафіксувавши їх у тексті, знайти звільнену мову, нагадують творчі інтенції романтиків.
Письменниця виступає проти бездуховності, конформізму, диктату норми і правил, проти безжального принципу доцільності. Через складні перетини екзистенційної проблематики романтизму і творчості Крісти Вольф проступає катастрофізм буття, що в різні часи тяжіє над духовно багатою, мислячою і невгамовною особистістю.
Твори
Критика
- Автобіографічність як проблема ідентифікації у творчості Крісти Вольф
- «Деміфологізуючий» міф (за романом К. Вольф «Медея. Голоси»)
- Ігрові форми ідіосинкразії у жіночому дискурсі К. Вольф (за повістю «На власній шкірі»)
- Метарівень у романі «Образи дитинства» К. Вольф
- Міфологізація тіла в повісті Крісти Вольф «На власній шкірі»
- Романтизм як проекційний простір у творчості Крісти Вольф
- Характер «конфлікту Боварі» у структурі жіночого образу за повістю Крісти Вольф «Роздуми про Крісту Т.»
