Війна, кохання, перемога. Світлана Кіраш

Мрія

Сковує  землю осінній вечір,
Під  тягарем  турбот опускаються плечі.
Ще один бій залишився   позаду...
Воїн  шукає  хоч в чомусь розраду.

Хтось до коханої   дзвонить  швиденько, 
Хтось  голосочком  своїм привітає  неньку. 
Хтось  у молитві  попросить Бога,
Щоб  не  скінчилась вночі  життєва  дорога..

Дощ.
        Холоднеча.
                          Тимчасова   оселя.

Страх.
          Безпорадність. 
                           Знищені села.

Все  у  думках  змішалося  вмить :
Серце   у  грудях  терпко щемить.
Чую  тепло  -  мишка  прийшла, 
Разом  зі  мною ночує  вона.

Звик.
         Не  боюся.
                          Щоночі  чекаю.

Мрію  про дім.
 
І ....  засинаю....

Один день

Сьогодні  зранку  хлопці  в бій пішли,
А тут зненацька  обстріл розпочався.
Я був від них на відстані  руки-
Стояв, молився, плакав і карався.

У той момент,  коли ти з ворогом на ти,
Немає часу в паніку вдаватись.
Ти мусиш  впевнено вперед  іти,
І сильним словом побратимів  підганяти.

Господь відвів, долоню розпростер над нами!
У ті секунди- наче старий фільм...
Ті , хто в тилу, щирими молитвами 
Ви зберегли життя захисникам своїм!

Жити

А я назавжди  покладу долоню
У твою руку - сильну та міцну.
Ми чуєм ,  як  земля  болюче стогне,-
Щораз торка  в душі  нашій струну.

Залишитись людьми...
                     Піднятися...
                                 Кохати...
Теплом зігріти...
                     Поділитись хлібом...
Невже  так важко  часточку віддати?
І добрим бути, не робити кривди?!

Мине  війна...
                     Відродиться  країна...
Нова  свідомість...
                      Щире каяття...
Та матері ніхто не верне сина,
Й до діток татко не завжди прийде..

Господь   просив , щоб ближнього   любити,
Ділити  радості , печалі  та  турботи.
ВКРАЇНЦІ! 
          Ми  маємо для кого жити!
ДОПОКИ РАЗОМ - НАС  НІКОМУ НЕ            ЗДОЛАТИ!