Яковенко Оксана. Вчитель, який змінив моє життя
Лист до геніїв моєї Великої Ведмедиці або 7+7=
У дитинстві в мене була улюблена цифра. Цифра сім. І все, що вимагало та містило
кількість, неодмінно дорівнювало сімці. Я любила читати, намагалася складати вірші і
шукала у Всесвіті відповіді на свої питання. Часто роздивлялася нічне зоряне небо.
Особливо обожнювала Велику Ведмедицю, до складу якої, звісно, входило сім зірок.
Про кількість зірок я дізналася пізніше та й взагалі не надавала великого значення
цій цифрі. Ну подобається, то й що. Комусь подобається море, комусь цукерки, комусь
гроші, комусь птахи... А мені подобається цифра сім і поезія.
Поезія, рятівний світ пророків. Мелодія Всесвіту. Там я знайшла багато відповідей. А
згодом і свій Всесвіт навчилася віддзеркалювати у віршах. Хм, я навчилася бачити
світ з іншого кута. Так, я навчилася, але не сама. Завдяки його баченню, його
сприйняттю та мелодії думок мені розкрився цей невідомий світ. Із сліпого кошеняти
я почала перетворюватися на зрячу людину. Ну, принаймні намагалася. Мій геній - це
Микола Вінграновський, митець, поет, зірка у моїй Великій Ведмедиці. Коли я губилася,
його вірші вели мене у всесвіт почуттів. Почуттів, які мали сенс. Пояснювали сенс
цього життя і колір мого Всесвіту. Дякую Вам, учителю:
Він став моїм поводирем,
У темну ніч яскравим світлом.
Він став для мене як повітря.
Став подихом моїх легень.
Його читала випадково
І потонула в почуттях.
Перейнялася кожним словом.
Змінила погляд на життя.
Поет Микола Вінграновський,
Син гір, лісів й небесних тіл.
Спасибі, що у Вас навчилась
Прийняти всесвіт почуттів.
Йшли роки і я стала рідше звертатися до творчості свого вчителя. Доля занесла
мене до іншої країни, до Болгарії. Тут я знову почала писати. Згадувала як формувати
рядки, з’єднувати слова у мелодію почуттів та емоцій. Я захопилася морем, бо воно
таке могутнє та живе. Стихія стала моїм найліпшим другом та лікарем. І сидячи на
лавочці біля моря, я інколи перечитувала вірші Миколи Вінграновського. А потім йому
та морю читала свої думки.
Я багато дізналася про культуру сонячної країни, в якій також народжуються генії, що
освітлюють шлях темної ночі. Хоча ночі тут досить привітні і моя Велика Ведмедиця
у цім небі сяє не менш, ніж в Україні. Багато відповідей від Всесвіту я вже отримала і
дякувала йому за турботу та відчуття. Але ж чи є межа пізнання? В мене так точно її
немає. І я знову почала шукати відповіді. А той хто шукає, ну, самі знаєте...
Якось я потрапила на один цікавий захід поетичного діалогу. В ньому брав участь
поет, про якого я щось чула, але не заглиблювалася у його творчість. У залі зібралася
купа народу, мені випадково пощастило зайняти стілець. Потім довго налаштовували
мікрофон, потім говорили хвалебні оди і нарешті настав цей момент. Виступ почав
немолодий, зношений роками чоловік. Він ніяковів, тримаючи у руках збірку поезій. Але
з першим рядком його творіння поет перетворився на неземного янгола. Він огорнув
мене теплом і змусив тіло тріпотіти. Його мелодія слів піднесла мене над планетою і
занурила у Всесвіт емоцій та відчуттів. Стефан Цанєв став моїм генієм і ще однією
зіркою у моїй Великій Ведмедиці. Дякую, генію, що дозволили доторкнутися до
шматочку Вашого Всесвіту:
Він не просто зробив мій вечір,
Він запалив моє зморене серце.
Доторкнувся кімнат потаємних,
Що сховалися в мряці душі.
Я затремтіла як листя,
Що падає з осіннього неба.
Й сльози тримала щосили
В зачарованих своїх очах.
Як я змогла у це диво
Потрапити?
Як я могла не дозволити
Це побачити?
Я доторкнулася генія
Стефана Цанєва.
Дякую, чуттєвий поете!
За відчуття і за радість,
Що осяяло серце і душу
Світлом, що складає Ваш Всесвіт!
Вони зовсім не схожі, але почуття викликають однакові. Український поет Микола
Вінграновський та болгарський поет Стефан Цанєв. Обидва народилися у 1936 році
сьомого числа, але різних місяців. Дві сімки моїх геніїв, моїх вчителів, у сумі складають
число чотирнадцять, мій день народження. Дякую вам, що навчили сприймати життя
під іншим кутом. Дякую, що навчили бачити Всесвіт і бути його частиною. Ви мої
яскраві зірки у темному нічному небі. Дякую, що ваші сім плюс сім дорівнюють моєму
числу чотирнадцять. Принаймні, моє сприйняття реальності саме таке.
Ваша старанна учениця.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»