Назарій Вівчарик

Диван

Андрій, гупнувши за собою дверима, крутнувся, аж мало не впали милиці. Нога віддала глухим болем.

Задзвонив телефон у кишені.

– Що там, удома, брате? – кричав у слухавку прокурений голос.

– Воюю. Зі старим диваном… Поки діти в селі. Хотів утилізувати.

– І?

– Замовлення спецтаксі, вивезення на звалище, заповнення документів…

– Андрюха, все добре?

– Краще б я спалив його у дворі. Довели.

– Недарма в тебе позивний Інтелігент…

– Хотів цивілізовано! Але є новини. Власник фірми, де новий диван замовив, обіцяв пікапчика нам.

– Оце добре! Благодійність?

– Бачили мене. Розговорилися. Сказав, що в мого брата позивний Диван.

У телефоні почувся сміх, немов рипіння пружин дивану.

Умови участі у конкурсі драбблів

Read also


Readers' choice
up