Шкаврон Олена. Конкурс драбблів
В темній хатині під старечий голос потріскував огарок.
- А чи чтось пам‘ятає того приблуду з якого все й почалось? Того майстерного базіку, що забрів в наше місто і, як пусті балачки, вкидав тут побрехеньки. Наче в іншому королівстві живеться вільніше, зі справедливими законами, де всі заможні та вдоволені. Тьху! Летіли тоді ці слова за вітром, заплутувались людям у волосся, проростали у серця. І коли ми вчули, що насувається вороже військо, то й не стали боронитись, а чухали потилиці, ховались. Тим часом знайшовся той, хто відкрив ворогу ворота...
Тихо! Гаси свічку, світло надто дороге. Та й страшно, ще наглядач підслухає.
