Сергій Мисько. Конкурс драбблів
Фінал роману
До занедбаної кімнати увійшла симпатична панянка.
– Вітаю. Костик, дописав?
– Мав би завершити, – буркнув чоловік в пальті на голе тіло, продовжуючи бити забинтованими пальцями по клавіатурі.
– Що з пальцями? Холодно? – Вона спробувала пожартувати.
– Виробнича травма.
– Безлад, антисанітарія... – Вона оглядала розкидані по підлозі речі. – Я твій видавець. Мені не байдуже в яких умовах ти працюєш.
– Це антураж.
– І твоя дружина. – Вона взяла зі столу червонобоке яблуко. Відкусила.
– Таню, яблуко для антигероя роману, – буркнув письменник.
– До речі, смачне. – Вона посміхнулася.
– Фінал буде іншим. – Він хопив телефон і набрав 103. – Читав з монітора. – Негайно! Отруєння. Жінка. Моя. Чим? Яблуко із мого саду. Покроплене інсектицидом.
