Сидоренко Ольга. Конкурс одноактних п'єс
Сіре, то не темне
Дійові особи:
Світло
Темрява
1
Темрява: Чого ти так вчепилася у душу цього чоловіка? Ми обидві знаємо, що ця людина прожила сіре життя.
Світло: Сіре, то не темне!
Темрява: Так і будеш банальщину проголошувати?
Світло: Не буду. Але за цю душу боротимусь.
Темрява: Ти за кожну душу борешся! Відпочинь вже! Домовмось наступним чином: цю душу — мені, наступну — також мені, ну і ще одну мені. А потім вже одненьку — тобі. Ти ж знаєш статистику: тобі пощастить, якщо отримаєш хоча б одну душу з десяти. А я тобі гарантовано пропоную четверту… або п’яту.
Світло: Я не погоджуюсь.
Темрява: Така вперта!
Світло: Уж яка є!
Темрява: Добре, добре. А давай-но розіграємо душу цієї людини в карти.
Темрява калатає колоду, роздає карти. Світло і Темрява по черзі починають кидати карти, ніби грають, але не на стіл, а на ваги, що хиляться в той чи інший бік.
Темрява: Ось хрестова сімка, а це означає, що він кинув дівчину. Ти й уявити не можеш, як бідолашна настраждалась. Три дні з подружками плакала та дудлила просеко.
Світло: Шкода її… проте… Дивись, у мене бубнова вісімка, це означає, що він взимку підібрав на вулиці кошеня, яке замерзало й забрав до себе жити.
Темрява: Тю! Та кому потрібне те вошиве кошеня. А ось у мене пікова дев’ятка. Серйозна провина. Вкрав у магазині оселедця. Господи! Що не було що вкрасти?
З неба гуркоче грім. Світло підносить палець до губ, показує тихіше.
Темрява (кричить вверх до неба): Перепрошую, винна! Більше не буду Вас марно згадувати.
Світло (шепоче): Я боюсь твоєї зухвалості. Колись Він тебе покарає.
Темрява: (зневажливо махає рукою): Не покарає. Хто ж захоче таку марудну роботу робити? Та ще й з тобою сперечатися. Скучно — капець! Таке враження, що я тут вічно.
Світло: З початку часів.
Темрява: На чому ми зупинились? Ага. Оселедець. Дивна людина. Міг би каблучку якусь вкрасти, годинник, телефон. Занести в ломбард, гроші пропити. А тут…
Світло: Бубнова десятка — нагодував оселедцем жебрака, що сидів під тим магазином.
Темрява: У вас що, для таких випадків немає якихось там «чудес» (показує руками «лапки»). Послали б йому знайти п’ятдесят гривень, купив би чемно...
Світло: Іноді люди роблять чудеса самостійно. Наша допомога у цьому випадку зайва.
Темрява: Ось. Нарешті. Хрестовий валет означає, що довго не працював, сидів на батьківській шиї. Дар-мо-їд!
Світло: Червовий валет. Ця людина дуже хворіла. Лікарі не могли знайти причину. А його мама довго вагалась перед тим, як попросити нас про допомогу.
Темрява: То це Його ініціатива? На голову не налазить!
Світло (знову шепоче): Буває таке, що Він (показує пальцем вгору) це допускає.
Темрява: А є пояснення такому дивному рішенню?
Світло (радісно): Є!
Темрява: Ну-у-у-у?
Світло: А-а-а-а. Так я не знаю.
Темрява: Тьху на тебе.
Світло: Деколи не потрібно знати як працює той чи інший механізм. Можна просто користуватись.
Темрява: Я тобі зараз одну таємницю відкрию. Хочеш?
Світло зацікавлено киває головою.
Темрява: Якщо знаєш, як працює механізм, його можна… надурити, зламати, обійти!
Світло (розчаровано): І навіщо це мені?
Темрява: Щоб мати перевагу.
Світло: Щоб мати перевагу треба зовсім інше!
Темрява: І що ж?
Світло: Зокрема не бути байдужим!
Темрява: Це не про сучасних людей.
Світло: Жити в пошані, добрі, любові навіть якщо кепсько…
Темрява: Ха-ха-ха, часи Йова Багатостраждального скінчились, крихітко. Не накручуй себе. Зараз таких з вогнем не знайдеш.
Світло: І вірити.
Темрява (зітхає): Так оцей певно і вірив, що ти за нього так вчепилася. Продовжимо?
Світло (рішуче): Продовжимо.
Темрява: О, козирні пішли. Пікова дама — апатія.
Світло: Червова дама. Він просто не висипався, виховував трьох дітей погодок.
Темрява: Чого ви йому брошуру про контрацепцію десь на видному місці не поклали. Нещасна його жінка.
Світло: Це її ініціатива.
Темрява (знизує плечима): Тепер зрозуміло. Всі біди від жінок. Треба пустити у світ думку, що жінки винні у перенаселені планети. Як думаєш, багато їх через це постраждає?
Світло: Я навіть відповідати тобі не буду.
Темрява: А чого так? Це ж ми через них, через жінок із тобою тут скніємо. Душі оці, ними народжені, розгрібаємо. А могли б вчасно з роботи додому повернутись.
Світло: У кінці часів повернемося.
Темрява: Та що ж ти така затягнута, Господи!
З неба гуркоче грім.
Темрява: Винна. Перепрошую.
Світло: Ось, бубновий король. Він доглядав за своєю хворою матір’ю.
Темрява: А ось хрестовий. Ти придивись, придивись. Що насправді йому було потрібно. Що?
Світло (розглядаючи карту, сумно): Її…
Темрява: Не соромся, продовжуй — її квартира.
Світло: Але ж у нього троє дітей…
Темрява: Й меркантильні сподівання… Є ще щось. Не знаю чи ти бачиш, а я добре бачу.
Світло: На жаль, і я бачу.
Темрява: Догляд за мамою став обов’язком його дружини.
Світло: У мене ще є червовий король — він усиновив хлопчика.
Темрява (качає головою): І знову ж, це не його ініціатива. Дружина наполягла. Кажу ж — усі біди від жінок.
Світло: Але ж він підтримав. Виховав. Забезпечив.
Темрява: І полегшено видихнув, коли відправив ту дитину в інше місто на навчання. Загалом ти ж бачиш його думки. Сірі, похмурі, безрадісні.
Світло: Думки дійсно не веселі. Але вони не вплинули ні на слова цієї людини, ні на її вчинки.
Темрява: То він лицемір?
Світло: Звісно ні.
Темрява: А визначення у Вікіпедії наступне: «Лицемірство — це невідповідність слів справжнім переконанням чи почуттям».
Світло: Так він же не звинувачував нікого. І був щирим у своїх діях. Ти знову все перекрутила!
Темрява: А ти мене вже замучила своєю впертістю! Погоджуйся зі мною та перейдемо до інших. Чую запах свіжознищених російських військових. Вони всі мої.
Світло: Пхе! Ці твої, я навіть не гляну в їх сторону.
Темрява (радісно): Піковий туз. Гнів — один із семи смертних гріхів. Я так і знала, що ця душа моя!
Світло: Але ж він відчув гнів тільки після того, як його син загинув на полі бою.
Темрява: І що тепер це не рахується?
Світло: Рахується. Звісно рахується. Ми не можемо змінювати правила. Але в мене є остання карта і це…
Темрява: Джокер! Очам не вірю!
Світло: Ця карта вкрай рідко випадає!
Темрява: І що такого він зробив?
Світло: Після смерті сина добровільно записався до лав ЗСУ. Постійно рвався на передову. Під час екстреної евакуації, прикривав своїх побратимів до останнього патрона. А коли його з усіх боків обступили вороги — підірвав гранатою і їх, і себе.
Темрява: Самопожертва?
Світло: Самопожертва.
Темрява: То ця душа все ж таки належить тобі?
Світло (полегшено зітхає): Так. Вона моя.
Темрява: Тепер зрозуміло, чому ця людина дісталася Світлу. Вона, яка прожила звичайне сіре життя…
Світло: …так яскраво світила перед смертю.
