Розанда Лупул: життя між двома вогнями

Ще юною дівчинкою Розанда зачарувала всіх своєю красою. Придворні проголосили її найгарнішою дівчиною князівства, а її красу порівнювали з трояндою. Молдавські князівни завжди були бажаними нареченими в Європі. Їхні шлюби мали не лише особистий, а й політичний характер. Марія Лупул, старша сестра Розанди, вже досягла значного успіху, вийшовши заміж за впливового литовського магната Януша Радзивілла. На їхньому весіллі, де зібралася вся знать, молода Розанда сяяла особливим світлом, привертаючи захоплені погляди всіх присутніх. Її краса, вишукане виховання та молодість робили її перспективною партією, відкриваючи перед нею нові можливості. 

До Василя Лупула почали надходити пропозиції шлюбу для його молодшої доньки від найзнатніших родів Молдови, Польщі та Литви. Серед претендентів були і кременецький староста П. Потоцький, син коронного гетьмана Речі Посполитої, славетний лицар Д. Вишневецький, небіж князя Я. Вишневецького і С. Ракоці, син володаря Семиграддя. Однак, господар відхилив усі пропозиції, посилаючись на юний вік Розанди.

Проте, політичні інтриги того часу змінили долю молодої князівни. Турецький султан, занепокоєний зростаючим впливом Януша Радзивілла, вимагав від молдавського господаря заручника з його роду. Оскільки Марія вже була одружена, а Стефан був занадто малий, вибір пав на Розанду.

Так юна дівчина опинилася в далекому Стамбулі. Там її оселили у розкішній резиденції молдовських князів, де її оточували всі зручності та розкоші східного двору. Кращі вчителі навчали її турецької та французької мов, відкриваючи перед юною княгинею двері у світ вишуканої культури. Своєю освіченістю та витонченими манерами вона заслужила повагу та приязнь Валіде-султан, матері султана.

Несподівані подальші події в Османській імперії кардинально змінили життя Розанди Лупул. Улітку 1648 року стався палацовий переворот, в результаті якого султан Ібрагім був убитий, а новим правителем став Магомет IV. Зміна влади в Османській імперії автоматично анулювала попередні домовленості щодо долі Розанди, і вона змогла повернутися до Молдови.

Зрозумівши марність опору, Василь Лупул був змушений визнати свою поразку. 15 серпня 1652 року від Лупула до Чигирина надійшло запрошення, де він висловив бажання поріднитися з козацьким гетьманом і запросив Тимоша на весілля. Молодий гетьманич негайно вирушив у дорогу. Його супроводжували 6 тисяч козаків, члени військової старшини та родичі. За козаками тягнулися числені вози з подарунками і товарами для продажу.

29 серпня, у п’ятницю, урочиста процесія на чолі з Тимошем Хмельницьким в’їхала до Ясс. Одягнений у розкішний жупан з оксамитовою ферезею, майбутній жених з’явився верхи. Зустрічав його сам Василь Лупул, оточений найшанованішими боярами та восьмитисячним військом. Дотримуючись давніх звичаїв, Тимош зліз з коня і в знак поваги вклонився Лупулу, обійняв і поцілував його коліна. Весілля відбулося у неділю, 31 серпня.

У вересні Тимош і Розанда залишили Молдову. Василь Лупул зі своєю дружиною проводжали їх до самого кордону. На прощання батько обдарував зятя значною сумою грошей – двома тисячами талярів, а також чотирма конями. Молодій дружині дісталося двісті червонців та розкішна карета. Нове життя молодят розпочалося у Суботові, добре укріпленому родовому маєтку Богдана Хмельницького.

Трагічні події: смерть Тимоша

Шлюб Тимоша з Розандою мав велике значення для родини гетьмана. Однак їхнє сімейне життя було недовгим. Політичні інтриги в Молдові, зокрема спроба усунення Василя Лупула від влади, затягнули Тимоша у вир подій. У березні 1653 року канцлер Молдови Стефан Георгіце, скориставшись сприятливим моментом, очолив заколот проти правлячого господаря Василя Лупула. Щоб захистити тестя та його сім'ю, гетьманич вирушив вербувати військо, але не встиг повернутися до Молдови. Господар Лупул утік в Україну, а дружину, доньку і скарби наказав заховати в Сучавській фортеці, яку в облогу взяли війська трансільванського князя Дьєрдя II Ракоці.

Дізнавшись про небезпеку, що загрожувала його дружині, Тимош Хмельницький кинувся на допомогу. Пробившись крізь ворожу облогу, він опинився в обложеній Сучаві. Проте під час одного з ворожих обстрілів уламок ядра розтрощив лафет гармати, а гетьманич, який стояв поряд, отримав смертельне поранення. Незважаючи на всі зусилля лікарів, життя молодого козака обірвалося 15 вересня 1653 року. Козаки, хоча і змушені були здати фортецю ворогу 9 жовтня, зуміли винести тіло свого командира.

Слідом за траурною процесією, що везла тіло загиблого гетьманича Тимоша Хмельницького, в Україну повернулася його молода вдова, княжна Розанда. Напередодні урочистого похорону, який відбувся 27 грудня 1653 року в новозведеній Суботівській Іллінській церкві, Розанда народила двох хлопчиків-близнюків. Наступні роки свого життя вона провела в Україні, деякий час мешкаючи в Суботові, а згодом переїхавши до подарованого Богданом Хмельницьким Зіньківського ключа. Проте, деталі подальшої долі Розанди досі різняться.

Різні версії кінця життя

Ходили чутки, що у 1660 році молодший брат загиблого Тимоша, гетьман Юрій Хмельницький, видав свою невістку Розанду заміж за французького шляхтича Анрі де Боа. Останній, перебуваючи на королівській службі, потрапив в Україну, а згодом приєднався до козацького війська, прийняв православ'я і взяв собі нове ім'я – Андрій Антоновський. Від цього шлюбу, за деякими даними, народився син Петро. Останні роки свого життя Розанда провела в містечку Рашкові, розташованому на берегах Дністра.

Коли у 1659 році владу в Молдові захопив рідний брат Розанди, Стефан Лупул, він неодноразово здійснював спроби повернути сестру до Ясс. Для цього до України навіть був відправлений спеціальний ескорт. Однак, завдяки втручанню козаків, Розанді вдалося залишитися в Наддністров'ї. Чутки про багатство Розанди привернули до неї небажану увагу, що призвело до трагічних наслідків.

1666 року козацька ватага під проводом Дрозденка захопила її в полон, де вона зазнала жорстоких тортур, спрямованих на те, щоб змусити її показати місцезнаходження скарбів її батька. Проте, незважаючи на всі муки, княжна залишилася непохитною. Її останніми словами, за свідченням Самійла Величка, стали горді слова про те, що вона воліє, аби скарби належали землі, ніж ворогам.

А ось молдовські історичні джерела суперечать поширеним думкам про трагічну долю Розанди. За їхніми даними, їй вдалося повернутися на батьківщину, де вона прожила близько двадцяти років. Однак доля нещадно розправилася з нею під час одного з польсько-молдовських конфліктів, коли вона потрапила в полон до польських військ і була страчена як родичка ненависного для них гетьмана Хмельницького.

Спадщина Розанди Лупул: доля, оповита таємницями

Історія життя Розанди Лупул – це яскравий приклад того, як доля однієї людини може переплестися з великими історичними подіями. Її життя, сповнене драматичних поворотів, стало натхненням для багатьох письменників, істориків та митців.

Як дочка молдовського господаря і дружина українського гетьманича Розанда опинилася в епіцентрі політичних інтриг свого часу. Її шлюб з Тимошем Хмельницьким посилив зв'язки між Україною та Молдовою, проте також зробив її мішенню для численних ворогів. Трагічна доля Розанди стала символом нестабільності того часу та жорстокості політичної боротьби.

Образ Розанди Лупул міцно увійшов в українську та молдовську культуру. Її історія стала основою для багатьох літературних творів. Вона стала втіленням жіночої долі в епоху козаччини, символом краси, мужності та відданості.

Сьогодні Розанда Лупул – це не просто історична постать. Вона стала символом жіночої боротьби за право на власне життя. Її образ використовується в сучасній культурі як приклад жіночої сили та стійкості.

Незважаючи на численні дослідження, багато питань про життя Розанди Лупул залишаються без однозначної відповіді. Де саме похована княжна? Які скарби вона насправді мала? Чи були у неї інші діти? Ці та багато інших загадок продовжують інтригувати дослідників та любителів історії.