Поділля: літопис регіону, сповненого таємниць

Поділля – це не просто географічна область, а справжня скарбниця історії та культури України. Із сивої давнини Поділля було свідком численних історичних подій. Розташоване на перехресті шляхів, воно приваблювало до себе як осілих землеробів, так і кочові племена. Сьогодні це мальовничий край з багатими природними ресурсами й унікальними культурними пам’ятками.

Історія регіону у відлунні часу

Поділля, або Подільська земля, як її називали в минулому (лат. Terra Podoliae, польс. Ziemia podolska), є історико-географічним регіоном України. Розташований він у межиріччі Південного Бугу та лівих приток Дністра й охоплює сучасні Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську області, а також невеликі частини Івано-Франківської та Львівської областей.

Територія Поділля багата на археологічні пам'ятки, що належать до епохи палеоліту та свідчать про заселення цих земель ще з давніх-давен. Тут процвітали такі культури, як трипільська, скіфська та черняхівська. На цих землях проживали племена уличів і тиверців, які мали тісні торговельні та культурні зв'язки з грецькими колоніями. Зокрема, "Літопис Руський" згадує під 907 роком, що "тиверці були відомі як тлумачі", тобто перекладачі з грецької мови, і що князь Олег залучав їх до походу на Царгород.

Карта Поділля в різні історичні періоди

У Галицько-Волинському літописі ця територія згадується під назвою "Пониззя", що означає "Нижня Русь". Назва "Поділля" вперше з'являється в документах XIV століття.  У 60-х роках XIV століття землі Поділля, що перебували під владою татарських ханів, були завойовані литовськими князями та приєднані до Великого князівства Литовського. Першими християнськими правителями цього краю стали брати Коріатовичі, представники роду Ґедиміна.

На початку XV століття Поділля стало ареною військових конфліктів. Польське військо у 1430 році здійснило похід на ці землі. Відповіддю на польську агресію стало Бакотське повстання, яке охопило період 1431-1434 років. Незважаючи на героїчний опір, повстання було придушене. В результаті Західне Поділля з ключовими містами – Кам'янцем, Смотричем, Бакотою та Скалою – відійшло під владу Корони Польської. Східна частина Поділля, відома як Брацлавщина, залишилася у складі Великого князівства Литовського.

Поділля на карті Себастьяна Мюнстера, 1540 р.

Люблінська унія 1569 року об'єднала Корону Польську і Велике князівство Литовське в єдину державу – Річ Посполиту. Внаслідок цього як Східне, так і Західне Поділля увійшли до складу новоутвореної держави. Хроніст XVI століття Александр Гваньїні у своїх працях описує "край Подільський" як значно більшу територію, зазначаючи, що кордони його на півдні межують із Молдавією та Валахією, а на сході простягаються "над рікою Доном, біля Меотійського озера, до самого Евксинського моря і до татар Перекопських".

Території Поділля, Волині та Червоної Русі протягом тривалого часу зазнавали руйнівних набігів кримських татар та османських загарбників. Особливо спустошливим був похід 1576 року, коли татаро-турецькі орди сплюндрували ці землі, вбиваючи старих і вивозячи молодь та жінок у рабство. За деякими даними, тоді було полонено близько 85 тисяч людей та вивезено велику кількість коштовностей. Лише у XV-XVI століттях на Поділля було здійснено понад 60 нападів, що свідчить про масштаби лиха, яке переживали ці землі.

Татарський набіг. З угорського рукопису

XV-XVI століття – це також період, коли на Поділлі відбувалися численні повстання, спрямовані проти іноземного панування та соціального гніту. Серед найвідоміших лідерів цих рухів можна назвати Муху та Северина Наливайка, котрі очолили найбільш масштабні виступи.

Козацька доба: боротьба за волю

Особливу роль в історії Поділля відіграла козацька доба. На цих землях відбувалися запеклі битви з польською шляхтою і татарами.

Внаслідок Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького у 1648—1657 років на Поділлі відбулися радикальні зміни. Серед них — запровадження полково-сотенного устрою, який передбачав створення самоврядних козацьких полків. На Східному Поділлі виникли Могилівський, Брацлавський (22 сотні) та Кальницький (пізніше Вінницький, 19 сотень) полки. Ці адміністративно-територіальні одиниці стали важливим елементом нової політичної системи, що формувалася на українських землях.

Згідно з умовами Андрусівського перемир'я 1667 року Поділля залишилося під владою Речі Посполитої. Однак, нетривкий мир на українських землях був перерваний новим вторгненням. У 1672 році османські війська здійснили масштабний похід на Поділля, який увінчався захопленням значної частини регіону. На завойованих землях турки встановили свою владу, утворивши Подільський еялет з центром у Кам'янці-Подільському. Лише після Карловицького миру 1699 року Поділля повернулося під владу Речі Посполитої, проте наслідки турецького панування відчувалися ще протягом тривалого часу.

Нижня волинь та Поділля на карті Жиля Робера де Вогонді, 1749 р.

Перший поділ Речі Посполитої 1772 року призвів до того, що частина Західного Поділля відійшла до Австрійської імперії. Однак, це було лише початком. Вже через два десятиліття, у 1793 році, внаслідок другого поділу російська імперія захопила Східне Поділля та решту Західного Поділля, включивши ці землі до складу Правобережної України. На захоплених територіях було створено адміністративно-територіальні одиниці – Подільське та Брацлавське намісництва. З метою централізації управління царським указом від 12 грудня 1796 року ці намісництва були об'єднані в єдину Подільську губернію з центром у Кам'янці-Подільському.

Кам'янець-Подільська фортеця

Місто, яке протягом століть зазнавало впливу різних культур і цивілізацій, стало своєрідним музеєм під відкритим небом. Його унікальність полягає в гармонійному поєднанні різних культурних і архітектурних стилів. Тут, на берегах Смотрича, можна побачити, як мирно співіснують мінарети і костели, ратуші і православні церкви. Кожен камінь старовинних будівель зберігає в собі відлуння минулих епох, нагадуючи про багате і бурхливе минуле міста.

Селянські виступи на Поділлі під проводом легендарного отамана Устима Кармалюка, що охопили 20-30-ті роки ХІХ століття, стали одним з найяскравіших проявів боротьби українського селянства проти кріпосництва. 

Родючі землі та розвинена річкова мережа зробили Поділля одним із найбагатших аграрних регіонів України в ХІХ столітті. Тут активно вирощували різноманітні зернові культури, цукровий буряк та картоплю. Південні райони спеціалізувалися на тваринництві. Паралельно з розвитком сільського господарства на Поділлі з'являлися перші промислові підприємства, зокрема суконні мануфактури. Розвинена мережа річок сприяла активній торгівлі та економічним зв'язкам регіону з іншими частинами країни.

Поділля у XX столітті: випробування часом

XX століття стало для Поділля часом випробувань. Перша світова війна (1914-1918 рр.) принесла на ці землі руйнування та страждання. Регіон став ареною бойових дій між арміями країн Антанти та Четверного союзу. Постійні обстріли, окупації та передислокації військ завдали непоправної шкоди інфраструктурі, сільському господарству та промисловості. Населення зазнавало голоду й епідемій.

У 1917-1921 роках Поділля стало ареною запеклих боїв між різними військовими угрупованнями, які боролися за контроль над українськими землями. Армія Української Народної Республіки та Українська Галицька Армія вели тут тривалі і кровопролитні бої проти більшовицьких військ, білогвардійців на чолі з Денікіним та польських інтервентів. Поділля, завдяки своєму стратегічному розташуванню, стало одним з останніх оплотів УНР, а міста Вінниця, Проскурів і Кам'янець-Подільський – її тимчасовими столицями.

Після невдачі українських національно-визвольних змагань 1917-1920 років територія Поділля зазнала значних змін. Частина земель, зокрема Східне і Західне Поділля, була включена до складу новоствореної УРСР. На їхній основі було утворено Подільську губернію. Однак, адміністративно-територіальний поділ продовжував змінюватися. У 1925 році Подільську губернію ліквідували. На її теренах з'явилися нові адміністративні одиниці: Вінницька область, утворена у 1932 році, та Житомирська область, створена у 1937 році.

Водночас західна частина Поділля, що знаходилася за річкою Збруч, на певний час увійшла до складу відновленої Польської держави. Після Другої світової війни, внаслідок зміни кордонів, вся територія історичного Поділля опинилася у складі Української РСР.

Сонце на щиті: геральдична спадщина Поділля

Герб Поділля (з його центральним елементом – золотим сонцем) має давню історію. Вперше зображення сонця на подільських хоругвах було зафіксовано під час Грюнвальдської битви 1410 року. Спочатку сонце зображували на блакитному полі, що було типовим для того часу. Таке зображення ми знаходимо в різних середньовічних джерелах, зокрема в "Хроніці Констанцького собору" Ульриха Ріхенталя та в гербовнику Конрада Ґрюненберґа кінця XV ст.
 
Королівський герб Поділля (поле щита - срібло)
 
З часом, починаючи з XVI століття, відбулися зміни в геральдичному зображенні Поділля. Зокрема, було змінено колір поля щита з блакитного на срібний, що суперечило одному з основних правил геральдики, яке забороняє поєднання металу з металом та кольору з кольором. Таке рішення могло бути зумовлено певними історичними обставинами чи бажанням підкреслити нові аспекти ідентичності регіону, хоча старий герб цілком відповідав геральдичним практикам.
 
Подібне поєднання срібла та золота було характерним для герба Єрусалимського королівства – середньовічного форпосту християнського світу. А саме поняття "Antemurale Christianitatis" (форпост християнства) точно характеризувало ту роль яке відігравало Поділля у XVI столітті. Очевидно, автори цієї зміни хотіли донести до сучасників ідею про те, що Поділля є важливим оборонним рубежем християнської цивілізації, перебуваючи на межі двох різних світів.
 
Згодом до традиційного зображення сонця на гербі Поділля почали додавати позащитові елементи. Так, у відомій праці Александра Гваніньї "Опис Європейської Сарматії", що вперше була видана у Кракові в 1578 році, представлений великий герб Поділля, де щит із сонцем підтримують фігури рицаря та грифона.
 
Герб Поділля з праці Александра Гваніньї "Опис Європейської Сарматії"
 
Цікавою особливістю зображень сонця на гербі Поділля є відсутність єдиного стандарту. Кількість променів, їхня форма та навіть вираз обличчя сонця можуть суттєво відрізнятися в різних джерелах. Наприклад, на гравюрі Кипріана Томашевича можна побачити 16 променів, що виходять від Сонця, а також численні лінії між ними.
 
Зображення герба Поділля на плані Кипріана Томашевича
 
Натомість на зображенні Сонця на будинку Ратуші можна нарахувати лише 8 великих променів, а також безліч тонших ліній між ними. 
 
Герб подільського воєводства на Ратуші в Кам'янці-Подільському

Після приєднання Поділля до російської імперії у 1793 році розпочався і новий етап в історії його герба. Згідно з імперськими правилами, кожне губернське місто мало мати власний герб. 22 січня 1796 року було затверджено герб Кам’янця-Подільського, який став одночасно і гербом усього Подільського намісництва.

Герб Подільської губернії

Цей герб зображував золоте сонце з шістнадцятьма променями на блакитному тлі, увінчане золотим хрестом. Він поєднував традиційні символи Поділля з елементами імперської символіки і став важливим візуальним представленням регіону в нових історичних умовах.

Культурна спадщина Поділля

Хотинська фортеця

Поділля славиться своєю багатою культурною спадщиною. Тут збереглися численні пам’ятки архітектури, зокрема замки, костели, монастирі. Народні ремесла та традиції передаються від покоління до покоління. Подільська кухня відома своїми смачними стравами та напоями.

Природа Поділля вражає своєю красою. Ліси, річки, каньйони створюють неповторний ландшафт. Багато природних об’єктів мають статус заповідних.

Поділля сьогодні

Місто-півострів Заліщики

Сьогодні Поділля – це регіон з великим туристичним потенціалом, що динамічно розвивається. Тут можна відвідати історичні міста, відпочити на природі, скуштувати місцеву кухню та познайомитися з культурою краю.

Дослідження історії Поділля триває донині. Завдяки праці багатьох поколінь вчених ми маємо досить повне уявлення про багату та складну історію цього регіону. Однак, і досі залишаються питання, які потребують подальшого вивчення.

Read also


Readers' choice
up