(1929–2011)
Кріста Вольф визначає мистецтво як єдине на сьогодні поле випробовувань для уявлень про цілісність людської суті. Тому авторка зазначає, що творчість для неї — це певний експеримент над собою.
Тексти К. Вольф — художні проєкти розгортання екзистенційної суб’єктивності, текстуальна природа якої розкриває новизну, недетерміновану ззовні матеріалом, що його постачає світ. Творчим завданням виступає реалізація дешифрування «я», що пригадує, розповідає, пише, і на основі чого здійснюється спроба відчути, пізнати його складові, створити з фрагментів закінчену картину, отримати змогу свідомо й упевнено сказати «я».
В основі життєвого досвіду Крісти Вольф — складні і трагічні події: фашистське минуле Німеччини, процеси поділу країни після поразки в Другій світовій війні та її об’єднання 1990 року.
Проза Крісти Вольф, породжена осмисленням свого життя і життя країни, демонструє болісні переживання, розчарування дійсністю, що й звучить у пафосі творів. Її спроби подолати розчарування, розгубленість, зафіксувавши їх у тексті, знайти звільнену мову, нагадують творчі інтенції романтиків.
Письменниця виступає проти бездуховності, конформізму, диктату норми і правил, проти безжального принципу доцільності. Через складні перетини екзистенційної проблематики романтизму і творчості Крісти Вольф проступає катастрофізм буття, що в різні часи тяжіє над духовно багатою, мислячою і невгамовною особистістю.
Твори
Критика
Знайшли помилку або виникли питання?
Напишіть нам.
Поділитися