Манія - думати

Чи бувало з вами так, що навколо сутінки, вже видно повний місяць, під ногами слизькуватий заміс снігу і багнюки, а ви стоїте, завмерши, з відчуттям, ніби от щойно звідкись повернулись?

Якщо не бувало – спробуйте. Якщо бувало – знайте, то вас захопила Манія Думати. Це вона, думка, чи думка з подружками зачепили вас блискавкою, і от ви відкриваєте очі, і до вас повертається зір, а разом з ним раптово й слух – зумлять двигунами автомобілі, перехожі перемовляються. Повернення чуттів ніби виливається на вас одразу. Але боятися не слід - це відчуття лякливе і приємне водночас.

Саме час посміхнутися до себе і спитати, а де це я була чи був? Спробувати вхопити за хвіст ту думку, яка щойно володіла вами. Вона вертка, направду. Я свою вчора так і не впіймала. Та іншим разом певна – пощастить, і я дізнаюся, де я мандрувала цю безмежну мить. Може у цей час я була у ноосфері, у сукупній свідомості людства? Гляди, були там збори з якогось важливого питання))) А може, я була там, де і думки ось цього хлопця, котрий чомусь так пильно подивився на мене? Цікаво, що ж такого написано на моєму обличчі у цю мить? Там, певно, слід від думки, легка її тінь чи навпаки – світло.

І от ви рушаєте далі. І от усе як завжди. Але лишається солодкий присмак теплої радості. Ви неодмінно пізнаєте його наступного разу.

Я не боюся багато думати. Це щедра Здорова Манія.

І все-таки добре, що ця мить не застала мене посеред дороги)))