Полтавська молодь оживила творчість американської поетеси-самогубці
В рамках відеопроекту #Встол полтавська мистецька молодь згадала творчість американської поетеси Сильвії Плат.
Статус Сильвії Плат на Батьківщині дуже високий — критики ставлять її в один ряд з найвизначнішими американськими авторами. Але, не дивлячись на визнання серед американців, ім’я поетеси майже невідоме українському читачу.
Сильвія народилася 27 жовтня 1932 в благополучній родині. В школі вона була «зірковою дівчинкою» — добре навчалася, вигравала всі конкурси, писала та друкувала вірші. У 18 років Плат навіть стажувалася як позаштатний редактор в Нью-Йорку, отримавши перемогу на конкурсі оповідань. Але цей, здавалося б успішний, період характеризується для дівчини глибокою депресією. Вона вчиняє першу спробу самогубства.
Наступним важливим етапом в житті Плат стало знайомство з поетом Тедом Х’юзом, який став її чоловіком. Але їм не вдалося побудувати міцні стосунки. Після того як Тед пішов, Плат залишилася одна з двома дітьми та знову впала в депресію. Не дивлячись на це, вона продовжила писати вірші. Саме тоді були написані тексти, які увійдуть в усі хрестоматії американської поезії.
В 1963 Сильвія вчинила самогубство. Вона заткнула щілини між дверима і підлогою ганчіркам і засунула голову в духовку газової плити.
В 1982 збірка її віршів, яку підготував Х’юз, отримала Пулітцерівську премію. Це був унікальний випадок. Зазвичай автори нагороджуються Пулітцером за життя, але для Плат зробили виключення.
Режисер відеопроекту #Встол Сергій Макаренко розповідає, що молодь вирішила показати творчість Плат, бо її життя виявилось надто коротким, щоб реалізувати величезний потенціал:
— Плат — велика поетеса своєї мови, але при тому людина з поламаною долею. І хто знає, скільки б ще шедеврів написала Сильвія, якби не пішла з життя так рано, — розповідає Сергій.
Довідка:проект #Встол — ініціатива полтавської молоді, спрямована на ознайомлення якомога більшої кількості людей з творчістю талановитих авторів, які або не змогли заявити про себе за життя, або були незаслужено забуті після смерті.
Денис Старостін, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»
