Олена Пчілка. Не вмре поезія

Не вмре поезія, не згине творчість духа,
Поки живе земля, поки на їй живуть,
Поки природи глас людина серцем слуха,
Клопоти крамарські її ще не заб’ють.

Не вмре поезія, поки душа бажає
Зирнути в ті краї, де око не сягне,
І хоче з меж вузьких порватися в безкрає,
Щоб зрозуміти все, небесне і земне.

І вічні голоси творців із-за могили
Промовлять до людей, що серця позбулись,
І люди наберуть від їх нової сили,
І будуть серцем жить, як і жили колись.

А якщо людськості зла доля присудила
Діждатися колись життя свого кінця,
То буде на землі останняя могила —
Останнього співця.

1892 р.