Хіромі Уехара: обличчя японського джазу

Японська джазова піаністка Хіромі Уехара (Hiromi Uehara) народилася 26 березня 1979 року в місті Хамамацу в Японії.

Займатися музикою і саме грою на фортепіано почала вже в 6 років. Сама вона думає, що їй дуже повезло з викладачами – Норіко Накіта навчила Хіромі грати серцем, відчувати музику, читати поміж нотами. Але це не все – саме Норіко навчила дівчинку слухати, розуміти, любити і грати джаз. А найголовніше – вона навчила Хіромі імпровізації! І це зіграло свою роль.

Її перша вчителька вперше познайомила Хіромі з джазом, хоч була викладачем класичного фортепіано. Вона дала прослухати шестирічній дівчині записи Оскара Пітерсона, внаслідок чого запропонувала «трошки поімпровізувати». Знову таки ж спираючись на інтуїцію. І тоді Моцарт і Бетховен придбали в неї свінгуючий характер, і взагалі, вся класична музика забарвилася в джазові тони.

А в сімнадцять щасливий випадок звів її з Чіком Коріа, і Хіромі не пропустила цей випадок - вона вмовила знаменитого музиканта послухати її гру. Він погодився… і негайно включив її в програму свого концерту в Токіо.

Далі був контракт з концерном «Nissan» - Хіромі писала музику для реклами компанії, потім навчання в легендарному «Берклі». Подібна різниця в інтересах не випадкова для такої універсальної піаністки. Ось що Хіромі говорить про своє розуміння музики: «Деякі люди насолоджуються джазом, деякі - класичною музикою, деякі – роком. Всі поглинуті чимось одним. А я дійсно не бачу бар′єрів між різними музичними жанрами. Знаєте, як говорять: «Цей хлопчина – кращий», «Та ні – цей хлопець кращий». А я думаю, що всі вони кращі. І можу слухати все, що завгодно – від металу до класики… Я люблю Баха, я люблю Оскара Пітерсона, люблю Ліста, люблю Ахмада Джамала, - говорить вона. – Мені також подобаються «Sly і Famili Stone», «Dream Theatr» і «King Crimson». Мене надихають Карл Льюїс і Майкл Джордан…»

Вся творча біографія Хіромі ідеально відповідає формулі «назавтра вона прокинулася знаменитою». Вже першим своїм альбомом «Another Mind», який вийшов у світ в 2003 році тендітна японка вразила і підкорила джазовий світ. Успіх був приголомшливий, альбом одразу став золотим (100 тисяч екземплярів розійшлися за лічені дні) і був визнаний в Японії кращим джазовим альбомом року. «Brian» - так називався другий альбом піаністки і композиторки 2004 року – спіткала та ж участь: визнання в Країні Вранішнього Сонця кращим альбомом року, нагородження премією «Norizon», премією японського музичного Пен-клубу і інше; авторка отримала звання самого перспективного музиканта і премії «Swings Jounal». В загальному призи і нагороди сипалися на Хіромі дощем.

Сольний виступ Хіромі – це цілий театр, але при цьому цілковито щирий: здається піаністка настільки захоплена процесом, що не в силі стримати себе – схоплюється з місця, кричить, навіть пританцьовує. Її музика відрізняється неймовірою енергетикою і експресією, деколи вона просто досконало божевільна. А її голова - дивовижними зачісками.

За словами піаністки вона не мислить музичними категоріями при створенні музики, а старається візуалізувати звуки: «Вона ніколи не використовувала спеціальні музичні терміни, - згадує перший викладач Хіромі по фортепіано, - тільки кольорові характеристики: «грай червоний», коли потрібно було показати темперамент, або «грай синій», коли потрібно було показати сум».