Біографія Франца Кафки

Біографія Франца Кафки

Франц Кафка – один із найвизначніших німецькомовних письменників 20 століття – народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї у Празі (Богемія, в той час – частина Австро-Угорської імперії), у родині торговця галантерейними товарами Германа Кафки (1852–1931), який вийшов з чеськомовної єврейської громади та Юлії Кафки (Леві) (1856–1934), яка віддавала перевагу німецькій мові.

Батько до свого одруження проживав у гетто, в облупленому будинку; будинок, у якому народився Франц Кафка, був красивою будівлею XVIII століття, побудованою колись монахами Страхова, знаходився, власне, поза територією гетто – на місці, призначеному з часів середньовіччя для навернення євреїв у християнську віру. Будинок цей був зруйнований, потім реконструйований, і на ньому нині висить меморіальна дошка.

У Кафки було два молодших брати та три молодші сестри. Обидва брати, не досягши й дворічного віку, померли до того, як Кафці виповнилося 6 років. Сестер звали Еллі, Валлі та Оттла (всі троє загинули під час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах у Польщі). Життя в родині позначилось жорстокістю батька. Таке виховання мало плачевні наслідки для Франца: він утратив усяку довіру до себе, почувався винним, втратив здатність вільно говорити.

Кафка бачив матір мало: весь день вона працювала в магазині і з'являлась лише пізно ввечері. Юлія Кафка любила свого найстаршого сина, який був єдиним сином, оскільки два хлопчики, які народилися після нього, прожили недовго. Вона служила певним бар'єром між своїм чоловіком і сином. Але, що б жінка не робила, вона завжди була ближчою до свого чоловіка, ніж до кого б то не було.

У вересні 1889, коли Францу виповнилось шість років, його вперше повели у початкову німецьку школу на Флейшмаркт, поблизу м'ясного ринку. В десять років Кафка вступив до ліцею. Оскільки він пропустив п'ятий клас початкової школи, треба було скласти невеликий вступний іспит з німецької мови, релігії та математики. Це випробування, ймовірно, він витримав без вагомих зусиль і став навчатись у Державній гімназії з німецькою мовою навчання, розташованій у районі Старого міста, всередині палацу Кінскі, того самого, де пізніше його батько відкрив свій магазин. Кафка виявився одним з наймолодших – більшість його однокласників були на рік або два старші за нього. Контингент ліцею Старого міста здебільшого становили євреї. В останні роки навчання в ліцеї він почав писати, називаючи ці спроби в 1903 «дитячими творами».

1901 року Кафка без жодних зусиль склав іспит на атестат зрілості, якого так боявся. Нарешті для нього настав час обирати шлях подальшої освіти, а отже, частково закласти основи свого майбутнього. У гімназії він заявив, що збирається записатися на філософський факультет, ймовірно, щоб продовжити там вивчення германістики, але спочатку він абсолютно несподівано вирішив зайнятися хімією. Та цей бунт тривав недовго: через два тижні Кафка знову повернувся на пряму дорогу. Це саме повторилося у другому семестрі, коли він, перенасичений юриспруденцією, почав відвідувати курси германістики, у якій скоро розчарувався. У цьому ж році Франц Кафка став студентом юридичного факультету Празького університету. Єдиним захопленням цього часу було вивчення англійської мови, він дуже добре знав чеську та французьку і збирався трохи пізніше вчити італійську. Навчаючись в університеті, на відміну від інших студентів, які брали участь у політичних демонстраціях, Кафка не мав жодних політичних переконань. Загалом, викладачі юридичного факультету не мали на нього великого впливу. Докторські іспити проходили з листопада 1905 по червень 1906. Кафка здав їх без особливого блиску, на «задовільно».

Під час навчання в університеті Кафка продовжив писати і вів, якщо не «Щоденник», то щонайменше записну книжку і зупинився лише в 1903, коли протягом шести місяців майже нічого більше не створив. У ці роки (1904–1905) написав твір «Опис однієї боротьби», що уникнув вогню саме завдяки Максу Броду, якому Кафка дав його прочитати і той зберіг його в шухляді свого письмового столу, тому що все інше, написане в цей період, було знищено. «Опис однієї боротьби» виступає проти фривольності, дурного кокетства, брехні, які заволоділи літературою. Але в той же час це найбільш химерний, найбільш манірний твір, найбільш позначений смаком епохи, проти якого він направлений. Такий парадокс цього твору юності. Незабаром Кафка пішов іншими шляхами.

Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у щоденниках і листах він буквально признавався в ненависті до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому ж місці завжди була література, «що реабілітувала все його існування».

1917 року у Кафки розвинувся туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 року в санаторії під Віднем. Тіло перевезли до Праги, де воно й було поховане 11 червня 1924 на Новому єврейському кладовищі в районі Страшніце, у спільній сімейній могилі.

Аскетизм, невпевненість у собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу – всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові» – цінній інтроспективі стосунків між батьком та сином. Через ранній розрив з батьками Кафка був змушений вести дуже скромний спосіб життя і часто міняти житло, що наклало відбиток на його ставлення до самої Праги та її мешканців. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів та інших захворювань. Він намагався протидіяти всьому цьому натуропатичними засобами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров'ячого молока, що могло призвести в ті роки до зараження туберкульозом.

Бувши школярем, він брав активну участь в організації літературних зустрічей, докладав зусилля до організації та просування театральних спектаклів. На навколишніх Кафка справляв враження своєю хлоп'ячою, акуратною, суворою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та 1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини (наслідком цих стосунків стало написання роману «Процес»). Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, про що можна судити з їхнього листування.

Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. На початку 1920-х він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою – Міленою Есенською. 1923 року Кафка, разом з дев'ятнадцятирічною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав до Берліна, в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві.

За життя Кафки опубліковано всього декілька коротких оповідань, що склали дуже малу частину його робіт, і його творчість не приваблювала багато уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту – Максу Броду – спалити все ним написане без винятку. Його коханка Дора Дімант справді знищила рукописи, якими вона володіла, але Макс Брод не скорився волі покійного та опублікував більшу частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, окрім декількох чеськомовних листів, була написана німецькою.

Сам Кафка опублікував чотири збірки – «Споглядання», «Сільський доктор», «Покарання» та «Голодар» – перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори – романи «Америка» (1911–1916), «Процес» (1914–1918) та «Замок» (1921–1922) залишилися різною мірою незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.

Твори

Новели та мала проза:
«Опис однієї боротьби» (Beschreibung eines Kampfes, 1904–1905).
«Весілля в селі» (Hochzeitsvorbereitungen auf dem Lande, 1906–1907).
«Вирок» (Das Urteil, 22-23 вересня 1912).
«Перевтілення» (Die Verwandlung, 1912).
«У виправній колонії» (In der Strafkolonie, 1914). Ця новела, разом з трьома попередніми, сформувала книгу «Кари».
«Шкільний вчитель» (Der Dorfschullehrer or Der Riesenmaulwurf, 1914–1915).
«Брюмфельд, старий холостяк» (Blumfeld, ein älterer Junggeselle, 1915).
«Сторож склепу» (Der Gruftwächter, 1916–1917), єдина драма Кафки.
«Стук у ворота»(«Der Schlag ans Hoftor», 1917).
«Сільський лікар» (Ein Landarzt, 1917).
«Мисливець Гракх» (Der Jäger Gracchus, 1917).
«Як будувалася китайська стіна» (Beim Bau der Chinesischen Mauer, 1917).
«Голодар» (Ein Hungerkünstler, 1922), входить в однойменний збірник.
«Дослідження одного собаки» (Forschungen eines Hundes, 1922).
«Маленька жінка» (Eine kleine Frau, 1923), збірник «Голодар».
«Нора» (Der Bau, 1923–1924).
«Співачка Жозефіна, або мишачий народ» (Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse, 1924), збірка «Голодар».

Романи:
Процес (Der Prozeß, 1925).
За́мок (Das Schloß, 1926).
Америка (Amerika, 1927).

Листи:
Листи до Феліції та Гретти Блох.
Листи Мілени.
Лист батьку (виданий 1919 року).

Щоденники:
Щоденники 1910–1923.
Сині записники.

Біографія

Твори


Критика


Читати також