Що відбувається у темряві. Ольга Шуман
Що відбувається у темряві? Раніше над цим питанням я навіть не замислювалася. Адже темно було зазвичай вночі, коли я сплю. Все змінилося..... Прийшли осінь22 та зима23 і навіть дні стали по-особливому темні, не кажучи вже про вечори, які, як виявилося починаються о 15 годині. Раніше - зі світлом, для мене це було не помітно, що сонечко, яке взимку в більшості ховається за хмарами, так рано заходить. Тепер темряву я навчилася сприймати, навчилася орієнтуватися в ній, навчилася жити з нею і в ній. Ні вона не лякає, іноді правда викликає сумні та депресивні думки, але не лякає. Ця темрява не страшна, на відміну від тієї, що живе всередині людей.
Прибігаю з роботи - замерзла, холодна, голодна. Вдома зустрічає синуля, який ділиться успіхами онлайн навчання. Він вчиться частіше на мобільному інтернеті, заздалегідь заряджаючи всі гаджети, повербанк і лампу в ті години, коли все ж таки є електроенергія у розетках. Дуже відповідально ставиться до уроків і домашнього завдання, боїться щось важливе упустити. Я це бачу і радію разом з ним, хвалю, обіймаю і цілую. Ми швиденько домовляємося про те, чим я можу йому допомогти з його уроками. Я переодягаюся з ліхтариком і біжу на тренування до тренажерного залу.
На вулиці темно, вуличного освітлення немає, але дуже багато людей, які після роботи поспішають по своїх справах. Біля магазинів, кав'ярень, аптек гудуть генератори, роблячи повітря дещо неприємним, але в той самий час, саме ці шумні генератори дарують якесь відчуття того, що життя не зупиняється, що потрібно працювати, діяти, жити. І я з цими мотивуючими думками біжу в зал, де мене вже чекає тренер. Каже: "Що, Олю, замерзла сьогодні? Зараз буде гаряче!". В залі іноді теж освітлення пропадає. Але, це не проблема. Пристосувалися - акумулятори та світлодіодні стрічки створюють якусь святкову та в одночас інтимну атмосферу. Це навіть цікаво. Люди в спортивній формі, граціозно рухаються між західними установками. Деякі тренажери при роботі з ними видають специфічні звуки - заліза об залізо. І все це сприймається як якась альтернативна реальність, в якій ти саме в цей проміжок часу знаходишся і відчуваєш від того гармонію душевного спокою та свого фізичного тіла. І це сприйняття самого себе тут і зараз дарують насолоду, відчуття життєвої енергії.
Повертаюсь додому - все ще темно, включаю UPS, до якого підключена лампочка і ось тут починається найцікавіше. Розпочинається магічна дія, яка заспокоює, дозволяє розкласти думки по поличкам. "Один, два, три, прибавка..." Це створюється новий амігурумчик - іграшка гачком, яку я подарую ще не знаю кому, але точно знаю, що людина буде радіти цьому маленькому сувеніру. Я вже знаю ці людські емоції, коли доросла людина, не важливо чоловік чи жінка, уміляється, посміхається і радіє, як дитина якійсь маленькій дрібничці, яку я створила своїми руками. Я дуже люблю ці людські емоції, вони дарують особливе відчуття тепла в середині. Не тільки плюшеві ведмедики та зайці народжується в моїх руках з гачком у темряві. І ще одне таємне рукодільне дійство для мене перетворилася на спосіб заспокоєння та релаксації - створення ґерданів.
Ох ці яскраві, кольорові пацьорки: "Червона, три білих, чотири чорних..." - думки зайняті, як і руки, які нанизують по одній бісеринці на довгу голку. Гердани - це традиційна українська прикраса. Наші пращури любили прикрашати себе. Коралі, згарди, баламути, кризи, дукачі, силянки і гердани - все це українські різновиди шийних прикрас. Раніше, я всього цього не знала. Випадково побачила у фейсбуці красу герданів і відчула, що і мені таке потрібно, і я хочу навчитися. Це ж наші українські традиції, які передаються із покоління в покоління, І я хочу бути частиною цього величного процесу. І ось так в тиші, при світі ліхтарика, перебираючи бісеринки, я відчуваю зв'язок з прадавніми українками, які мабуть, так само, при світі лампад і свічок створювали красу. Тому це зайняття насправді якесь по-особливому таємниче, може навіть сакральне. Декілька вечорів без електроенергії, але з альтернативними джерелами світла і народжується щось чудове, світле, яскраве. Прикраса це чи іграшка не має значення, головне те, що це краплинка творчості і краси, яка несе в цей світ, нехай і маленьку частку душевного тепла, внутрішнього світла.
Темні часи рано чи пізно закінчаться. А для нас, українців, зараз головне зберегти світло всередині нас, не дати темряві загасити в нас світло надії, віри та любові
