Війна, кохання, перемога. Тетяна Прокоф’єва
Моя душа плаче від нестерпного болю
За Україну, за людську долю.
І серце моє від ран так ятрить
За кожну щасливу відібрану мить.
Та знаю я точно, що час наш прийде
І сонце над нами ясне зійде.
У небі веселі пташки закружляють
І славную пісню свою заспівають.
Природа вдягне свій святковий наряд
І буде красою усіх звеселять.
Повернеться воїн до рідного дому
І там він забуде про горе і втому.
Збереться сім’я у родинному колі
І радості в серці стане доволі.
Країна моя буде жити у мирі,
А люди назавжди стануть щасливі.
Читайте також: