Біографія Ніни Бічуї
Ніна Леонідівна Бічуя – письменниця, перекладачка, журналістка та членкиня Національної спілки письменників України – народилася 24 серпня 1937 року у Києві.
Закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка.
Була на журналістській роботі (редакторка газети «Просвіта»). Завідувала літературною частиною Львівського театру юного глядача (тепер – Перший український театр для дітей та юнацтва).
Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті» (1978), «Квітень у човні» (1981), «Родовід» (1984), «Бенефіс» (1990), «Десять слів поета» (1987), роману «Репетиція» (1985) та книжок для дітей «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1984) та ін.
Лауреатка премії імені Б. Лепкого (2005, за книгу вибраного). Кавалер Ордену Усмішки (2007, літературна нагорода, яку присуджують діти). Від 1999 – викладачка кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка (дисципліни: «Історія театральної критики», «Редагування», факультативи «Сучасний український театр: постаті і проблеми», «Сценарне мистецтво»). Провідна редакторка театрального журналу «Просценіум». Прозові тексти письменниці виходили в перекладі болгарською, польською, німецькою, російською та іншими мовами.
Як перекладачка Ніна Бічуя працювала із текстами Станіслава Лема, Єжи Гротовського, Миколи Гоголя, Ольги Токарчук. І коли робота над польським викладом думок Гротовського, інтерв’юйованого насправді італійською, просувалася неймовірно важко, то в роботі з Гоголем і Токарчук у письменниці голова паморочилася від легкості перекладу.
Нині ім’я Ніни Бічуї менш відоме, ніж багатьох інших письменників її покоління, але це зовсім не через якість текстів, а радше тому, що вже понад 20 років львівська авторка зосереджується не на художньому письмі для дорослих, а на перекладах.
Твори
Критика
Читати також
Поділитися