Яку працю повинні виконувати роботи?

Автор: Туша Раджендран, професор психології Університету Геріот-Вата (Шотландія).

Спричинене пандемією суспільне розділення змусило нас покладатися на технології більше, ніж ми могли собі уявити — від Teams і Zoom до онлайн-банкінгу і застосунків для перевірки статусу вакцинації.

Наразі суспільство стикається з дедалі більшою кількістю рішень щодо наших відносин з технологіями. Наприклад, чи хочемо ми, щоб нашу потребу у робочій силі задовольняла автоматизація, мігранти-заробітчани або підвищена народжуваність? 

У найближчі роки нам також потрібно буде знайти баланс між технологічними інноваціями і добробутом людей — як з точки зору роботи, яку вони виконують, так і в плані соціяльної підтримки, яку вони отримують.

І тут постає питання довіри. Коли людям слід довіряти роботам і навпаки, — це питання досліджує наша команда вчених «Trust Node» («Центр довіри»), яка працює як частина британського науково-дослідницького хаба «Надійні автономні системи» (UKRI Trustworthy Autonomous Systems Hub). Ми хочемо краще зрозуміти взаємодію людини та робота — на основі схильности людини довіряти іншим, типу робота та характеру завдання. Цей та подібні проєкти можуть зрештою допомогти в розробці роботів.

Це важливий час, щоб обговорити, які ролі ми хочемо, щоб відігравали роботи та ШІ у нашому спільному майбутньому — до прийняття рішень, які важко буде змінити. Один із способів побудувати цей діялог — подумати про різні ролі, які можуть виконувати роботи.

Роботи як наші слуги

Слово «робот» вперше використав чеський письменник Карел Чапек у своїй науково-фантастичній п’єсі «Росумові універсальні роботи» 1920 року. Воно походить від слова «robota», що означає виконувати складну або нудну роботу. Ця етимологія говорить про те, що роботи створені для того, щоб виконувати роботу, за яку люди не хотіли би братися. І не повинно бути явних суперечок, наприклад, у наданні певних завдань роботам — обслуговувати атомні електростанції чи ремонтувати офшорні вітрові електростанції.

Чим більше схожий робот на людину, тим більше ми йому довіряємо. Джерело: Антонело Маранґі/Shutterstock

Однак деякі службові завдання, покладені на роботів, є більш суперечливими, оскільки їх можна розглядати, як позбавлення людей роботи.

Наприклад, дослідження показують, що люди, які втратили рухливість у верхніх кінцівках, могли б отримати користь від допомоги роботів з одяганням. Але це можна розглядати як автоматизацію завдань, які зараз виконують медсестри. Водночас це може звільнити час для медсестер і працівників, які займаються доглядом, — секторів, які зараз мають дуже значну нестачу персоналу — щоб зосередитися на інших завданнях, які вимагають більш складного людського внеску.

Авторитетні постаті

У антиутопічному фільмі «Робокоп» 1987 року майбутнє правоохоронних органів представлено автономним, приватизованим і керованим кіборгами або роботами.

Сьогодні деякі елементи цього образу стали справою недалекого майбутнього: відділ поліції Сан-Франциско розглядає можливість використання роботів — хоча й під прямим контролем людини — з метою вбити небезпечних підозрюваних.

Цей американський військовий робот оснащений кулеметом та використовується як дистанційна збройова платформа. Джерело: Армія США

Але залучення роботів як представників влади потребує ретельного вивчення, оскільки дослідження показали, що люди можуть надмірно довіряти їм.

В одному експерименті «робот-пожежник» був призначений для евакуації людей із будівлі під час навчальної пожежної тривоги. Усі 26 учасників сумлінно йшли за роботом, хоча половина раніше бачили, як той погано виконував навігаційне завдання.

Роботи як наші друзі

Важко уявити, що зв’язок між людиною та роботом буде таким же якісним, як між людьми чи між господарем та його домашнім улюбленцем. Однак зростання рівня самотности в суспільстві може означати, що для деяких людей мати товариша нелюдської подоби краще, ніж не мати нічого.

Робот Паро є одним із найбільш комерційно успішних роботів-компаньйонів на сьогодні і розроблений так, щоб виглядати як дитинча гренландського тюленя. Проте дослідження показують, що чим більш людиноподібним виглядає робот, тим більше ми йому довіряємо.

Робот-компаньйон Паро виглядає як дитинча тюленя. Джерело: Анжела Остафічук / Shutterstock

Дослідження також показало, що різні ділянки мозку активуються, коли люди взаємодіють між собою або з роботом. Це означає, що наш мозок може сприймати взаємодію з роботом інакше, ніж з людиною.

Створення корисних роботів-компаньйонів передбачає складну взаємодію інформатики, інженерії та психології. Робот-домашній улюбленець може бути ідеальним для тих, хто фізично не в змозі вигулювати собаку. Такий робот також може виявити падіння людини та нагадати комусь прийняти ліки.

Однак те, як ми справляємося з соціяльною ізоляцією, викликає питання у нас як у суспільства. Дехто може розцінити спроби «подолати» самотність за допомогою технологій як хибне рішення цієї поширеної проблеми.

Чого можуть нас навчити робототехніка та ШІ?

Музика — джерело цікавих спостережень про відмінності між людськими та робототехнічними талантами. Помилки, які люди роблять постійно, а роботи — ні, виявляється, є життєво важливим складником творчости.

Дослідження, яке провів Адріян Газард та його колеги, протиставило професійним піяністам автономний дисклавір (автоматичне піяніно з клавішами, які рухаються так, ніби на ньому грає невидимий піяніст). Дослідники виявили, що, зрештою, музиканти допускали помилки. Але вони робили це так, що людям було цікаво слухати виконання.

Поняття «естетичного провалу» також можна застосувати до того, як ми живемо своє життя. Воно пропонує потужний контрнаратив на противагу ідеалістичним і перфекціоністським повідомленням, які ми постійно отримуємо через телебачення та соціяльні мережі — про все, від зовнішнього вигляду до кар’єри та стосунків.

Як біологічний вид ми наближаємось до багатьох роздоріжжів, зокрема щодо того, як реагувати на зміну клімату, досягнення генної інженерії і роль робототехніки та ШІ. Однак ці дилеми — це також можливості. ШІ та робототехніка можуть віддзеркалювати наші менш привабливі характеристики, такі як гендерні та расові упередження. Проте вони також можуть звільнити нас від марудної праці та підкреслити унікальні та привабливі якості, такі як людська творчість.

Нині люди самі вирішують, як їм будувати взаємодію з роботами, але все може змінитися. Щоб зробити грамотний, усвідомлений вибір, нам потрібно навчитися ставити правильні запитання, починаючи з того, що ми насправді хочемо, щоб роботи робили для нас.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «We need to discuss what jobs robots should do, before the decision is made for us» в журналі The Conversation 27 квітня 2023 року.

Переклали Ростислав Кашуба, Маргарита Клименко, Ірина Тесленко