Як пояснити дітям, що таке Європа
Авторка: Ліза Гарман, німецька журналістка
У нашого сина у школі новий сусід по парті. Вони розпитують одне одного про найважливіше: «Агов, як тебе звати? Звідки ти?». Коли сусід відповідає, що його тато з Німеччини, а мама з Латвії, наш син запитує: «Круто, з Риги?». Новенький вражений. Він нещодавно з’ясував, що дехто з учнів навіть не здогадується про існування Латвії. А мій син знав навіть її столицю…
І тут я маю подякувати диджиталізації попри всі закиди та нарікання на її адресу: наші сини люблять застосунки-вікторини, де їх постійно запитують про столиці. Що стосується європейських міст, то вони вже їх знають краще за мене. Тож навіть у часи пандемії в дитячій кімнаті панує європейський дух. Непогано, чи не так?
Для дітей Європа — доволі абстрактне поняття. Пояснити, що таке Сполучені Штати Америки, простіше, тому що там в усіх штатах розмовляють однією мовою. Це створює певну близькість. Натомість пояснити їм, чому ми вважаємо себе європейцями, так само як жителі Франції, Польщі чи Латвії, видається дещо складнішим. Але навіть це можна донести до дітей у зрозумілій формі.
Наприклад, так: у школі 7–а та 8–д класи мають різних вчителів. Усі діти різного віку і знають одне одного в кращому випадку на вигляд. Але у них є дещо спільне: вони ходять до однієї школи, яка знаходиться за тою самою адресою. Cаме це їх і об’єднує. Вони мають одну спільну рису: всі вони є частиною шкільної спільноти. І це не лише тридцять дітей з одного класу, а також й тисяча інших учнів з усієї школи. Той хто образить школу, матиме справу з тисячею школярів одночасно — не лише з тими, з ким ми спілкуємося щодня. Якщо школа виграє змагання, його виграли — МИ. Європа — це і є відчуття МИ.
Ми розмовляємо різними мовами, живемо у різних місцях, наші закони теж дещо відрізняються. Але ми — одна велика громада. Громада, в якій допомагають одне одному. Ми можемо вільно подорожувати з однієї країни в іншу. Ми всі — європейці, і це нас об’єднує. Це робить нас сильнішими. Бо нас багато. Якщо хтось поводиться несправедливо з однією з країн, це стосується не тільки людей в цій країні, але і всіх нас. Це те саме, що мій дім — твій дім. Ми підтримуємо та допомагаємо одне одному.
Ми станемо вільними
Коли полюбимося
Усі війни на світі
Нарешті закінчаться
Ми — брати
Ми — сестри
Неважливо де ми
Повірте мені
Любов перемагає
Ці рядки співає кельнський гурт Brings у пісні «Любов перемагає», закликаючи нас до згуртованості. Ніхто не повинен бути на самоті у Європі. Ми допомагаємо одне одному, а не ускладнюємо одне одному життя. Адже добре, коли громада підставляє плече. Це стосується і великого і малого, Європи і школи, в якій навчаються наші діти. Ми союзники, бо нас обʼєднує одна велика справа.
Насправді, європейська ідея досить проста. Ми є частиною солідарної громади, а вона — частина нашої ідентичності. Навіть не знайомі особисто, ми всі тримаємося разом. Так само, як сім’я тримається разом та не забуває про своїх далеких родичів. Так само, як школа, коли якийсь клас потрапляє в біду. Всі ми — одне ціле. І ніхто не залишається на самоті.
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Wie erklärt man Kindern das Prinzip Europa?» в журналі Німецької залізниці «Mobil».
Переклали Анастасія Коваленко і Дар’я Сімутіна
