Науковці довели, що воротарі сприймають світ по-іншому

Авторка: Лінда Ґедес, наукова кореспондентка газети The Guardian

Мозок воротарів здатен швидше об’єднувати сигнали від різних органів чуття, стверджують дослідники.

Колишній воротар англійської Прем’єр-ліги Бред Фрідель якось сказав, що для того, щоб добре стояти на воротах, потрібно вміти мислити нестандартно.

Тепер результати наукових досліджень підтверджують, що мозок воротарів дійсно сприймає світ по-іншому — він здатен швидше об’єднувати сигнали від різних органів чуття, що, ймовірно, лежить в основі їхніх унікальних здібностей на футбольному полі.

Воротар — це найбільш спеціалізована позиція у футболі; основне його завдання — не дати супернику забити гол. Але в той час як попередні дослідження висвітлили відмінності у фізичних та ігрових характеристиках між воротарями та іншими гравцями, набагато менше було відомо про те, чи мають вони відмінне сприйняття або особливі когнітивні здібності.

«На відміну від інших футболістів, воротарі повинні приймати тисячі дуже швидких рішень на основі обмеженої або неповної інформації від органів чуття», — говорить Майкл Квін, колишній воротар ірландської Прем’єр-ліги, який зараз навчається на магістратурі з поведінкової нейронауки в Університетському коледжі Дубліна.

Припускаючи, що ця здатність може залежати від підвищеної спроможності поєднувати інформацію від різних органів чуття, Квін і дослідники Дублінського міського університету та Університетського коледжу Дубліна набрали 60 професійних воротарів, польових гравців і відповідних за віком не-гравців для проведення серії тестів, щоб виявити відмінності в їхній здатності розрізняти окремі звуки і спалахи. Це дозволило вченим оцінити у добровольців «часові вікна поєднання», тобто проміжок часу, в який різні сенсорні сигнали об’єднуються в мозку.

Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, показало, що воротарі мають вужче часове вікно поєднання порівняно з польовими гравцями і не-футболістами.

«Вони, схоже, швидше оцінюють різні сигнали, які вони отримують», — говорить доктор Дейвід Макґоверн, психолог Дублінського міського університету, який очолював дослідження.

Воротарі також продемонстрували більшу схильність відокремлювати ці сенсорні сигнали, що може бути пов’язано з необхідністю приймати швидкі рішення на основі зорової та слухової інформації, яка надходить в різний час.

Макґоверн зазначає: «Бути воротарем — це значною мірою заняття, яке вимагає мультисенсорного сприйняття. Воно передбачає не лише візуальну, але й слухову інформацію, а в деяких випадках воротар взагалі не бачить м’яча, і йому доводиться використовувати лише звук удару для того, щоб зробити найкраще припущення про те, де він може опинитися. Ми припускаємо, що через необхідність сприймати сенсорну інформацію по-різному, воротарі рідко інтегрують її. Натомість, вони в основному керуються тим відчуттям, завдяки якому можуть отримати інформацію якнайшвидше. Хоча багатьом футболістам і вболівальникам у всьому світі добре відома думка, що воротарі дещо відрізняються від інших гравців, це дослідження, можливо, вперше науково підтверджує це припущення».

Поки що незрозуміло, чи ці відмінності зумовлені суворими тренувальними програмами професійних воротарів, чи природними здібностями, які приваблюють молодих гравців бути воротарями.

«Подальші дослідження, спрямовані на відстеження траєкторії розвитку воротарів-початківців, дозволять перевірити ці припущення», — зауважив Макговерн.

Хоч в даному експерименті і досліджувалися лише гравці чоловічої статі, група науковців планує подати заявку на фінансування для вивчення сприйняття воротарок і сподівається з’ясувати, чи демонструють гравці інших вузькоспеціалізованих позицій, таких як нападники і центральні захисники, подібні розбіжності.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Goalkeepers perceive the world differently, study suggests» в газеті The Guardian 9 жовтня 2023 року.

Переклали Ірина Тесленко та Катерина Шарабура