Бібліотека зачинена назавжди
Денис Лукін
«Бібліотека зачинена назавжди» — чи може існувати напис гірший за цей?
Сьогодні прогулювався в районі колишньої бібліотеки, підходячи до неї, розумів, що можу прочитати на дверях щось типу того.
Вона не закрита, ні. Вона лиш переїхала. Її, бібліотеку для дорослих, об'єднали з дитячою.
В Дніпрі зараз реалізується програма по «оптимізації» бібліотечної мережі: мовляв, навіщо нам стільки бібліотек? Їх ущільнюють, об'єднують, або просто закривають... Ідея така: один район — одна бібліотека. Типу обчиталися вже всі вкрай, скільки можна...
Моя бібліотека існує. Але я сумую за колишнім приміщенням. Стільки всього тут було!.. Поетичні вечори, музичні концерти, творчі зустрічі, майстер-класи, чаювання, гарячі і прохолодні дебати... Я неодноразово виступав зі своїми текстами в нашому філіалі. Які то славні часи були, як я виблискував!.. Мені аплодували сидячи пенсіонери і підлітки...
Або просто посидіти в читальному залі з книгою. Послухати, що замовляють читачі, побачити, як вони звіряють бібліотекарці свої таємниці і мрії...
А потім, зустрічаючись з ними на базарі, загадково посміхатися...
Тепер це все у минулому. І будинок, в якому знаходилася бібліотека — панельна десятиповерхівка — ніби осиротів після її переїзду. Можу уявити, що відчувають мешканці будинку! Раніше вони були найщасливішими людьми на районі: просто знати, що в твоєму домі на першому поверсі — храм знань і відради — вже приємно, це ніби постійно підживлює тебе енергетично. Коли погано чи нестерпно добре, можна було спуститися на перший поверх і віддати себе до ласкавих і надійних рук найближчих друзів людства — книжок. А зараз? Зроблять там якийсь манікюрний салон, і як з цим жити?
Звичайно, можна трохи пройтися, і опинитися в майже тій самій бібліотеці — просто за стінкою будуть верещати діти. Але це все таки вже інша атмосфера.
Хотілося зайти до під'їзду, постукати в рандомну квартиру і просто висловити своє співчуття, обійняти цих бідних людей. Та я вирішив, що вони, навчені мудрістю паперових порадників, стійко витримали цей удар долі. Їхнє щастя та гармонію вже ніщо не похитне.
Сьогодні прогулювався в районі колишньої бібліотеки, підходячи до неї, розумів, що можу прочитати на дверях щось типу того.
Вона не закрита, ні. Вона лиш переїхала. Її, бібліотеку для дорослих, об'єднали з дитячою.
В Дніпрі зараз реалізується програма по «оптимізації» бібліотечної мережі: мовляв, навіщо нам стільки бібліотек? Їх ущільнюють, об'єднують, або просто закривають... Ідея така: один район — одна бібліотека. Типу обчиталися вже всі вкрай, скільки можна...
Моя бібліотека існує. Але я сумую за колишнім приміщенням. Стільки всього тут було!.. Поетичні вечори, музичні концерти, творчі зустрічі, майстер-класи, чаювання, гарячі і прохолодні дебати... Я неодноразово виступав зі своїми текстами в нашому філіалі. Які то славні часи були, як я виблискував!.. Мені аплодували сидячи пенсіонери і підлітки...
Або просто посидіти в читальному залі з книгою. Послухати, що замовляють читачі, побачити, як вони звіряють бібліотекарці свої таємниці і мрії...
А потім, зустрічаючись з ними на базарі, загадково посміхатися...
Тепер це все у минулому. І будинок, в якому знаходилася бібліотека — панельна десятиповерхівка — ніби осиротів після її переїзду. Можу уявити, що відчувають мешканці будинку! Раніше вони були найщасливішими людьми на районі: просто знати, що в твоєму домі на першому поверсі — храм знань і відради — вже приємно, це ніби постійно підживлює тебе енергетично. Коли погано чи нестерпно добре, можна було спуститися на перший поверх і віддати себе до ласкавих і надійних рук найближчих друзів людства — книжок. А зараз? Зроблять там якийсь манікюрний салон, і як з цим жити?
Звичайно, можна трохи пройтися, і опинитися в майже тій самій бібліотеці — просто за стінкою будуть верещати діти. Але це все таки вже інша атмосфера.
Хотілося зайти до під'їзду, постукати в рандомну квартиру і просто висловити своє співчуття, обійняти цих бідних людей. Та я вирішив, що вони, навчені мудрістю паперових порадників, стійко витримали цей удар долі. Їхнє щастя та гармонію вже ніщо не похитне.
Instagram @deni_look_in