Біографія Ернеста Сетона-Томпсона
Ернест Сетон-Томпсон – канадський (шотландського походження) письменник, художник-анімаліст, один з ідеологів і натхненників скаутського руху – народився 14 серпня 1860 року в невеликому містечку Саус-Шільдсе в Англії. Але він не був англійцем за походженням. Його предки були вихідцями із Шотландії. Перекази про славне минуле зберігалися в сім'ї, як і про мисливські успіхи багатьох їхніх членів, які належали до старовинного роду, особливо про лорда Сетона, пристрасного мисливця. Багато років по тому, ставши відомим письменником, Сетон-Томпсон відновив старовинне прізвище роду, зберігши на якийсь час подвійне прізвище, під яким він і утвердився як письменник у світовій літературі.
Як людина різнобічно обдарована, він розповів про своє життя в написаній ним на схилі років книжці «Стежка художника-натураліста» (1941).
Батько майбутнього письменника був людиною заможною, власником близько десяти суден, які перевозили товар в усі кінці світу. Численна родина — у ній було чотирнадцять дітей (четверо з них померло в ранньому віці) — жила в достатку. Сетон-Томпсон був наймолодшим (десятою дитиною). Уже в ранньому віці він пройнявся любов'ю до тварин.
У перші роки дитинства Сетона-Томпсона справи батька погіршилися, і, коли хлопчику виповнилося шість років, уся родина переїхала в пошуках щастя до Канади. Спочатку вони влаштувалися в місті Ліндсей, у провінції Онтаріо, а чотири роки по тому переїхали до Торонто (тоді невеличке містечко, оточене лісами). Цей переїзд до Канади визначив подальшу долю письменника. Хлопчик опинився у зовсім незвичних для нього умовах. Йому відкрився новий світ лісів, де було багато різноманітних тварин і птахів.
Весь свій вільний час хлопець завжди проводив у полях, лісах, спостерігаючи за життям тварин та пташок. Уже до закінчення школи він знав, що стане натуралістом. Але батько був проти, бо ця професія не давала змоги заробити багато грошей. Він вважав, що краще вчитися на художника, малюючи своїх улюблених тварин. Тому Ернест почав малювати. Навчав його місцевий майстер. Юнак вступає до місцевої художньої школи, де отримує золоту медаль.
У 1879 Ернест їде до Лондона вступати в Королівську академію мистецтв. Але тільки наступного року він був зарахований і дістав можливість пройти семирічний курс навчання. Найбільшою втіхою для нього тоді було відвідування зоопарку, де він просиджував цілими днями, роблячи ескізи тварин. Але провчився Ернест в академії недовго. Постійна потреба в грошах, голодування надірвали його сили, і він змушений був повернутися додому в 1882.
Сетон-Томпсон оселився в Манітобі та повернувся до своєї улюбленої справи — спостереження за тваринами. У цей час він пише й публікує багато статей про тварин, а в 1886 виходить його перша книга «Ссавці Манітоби», після якої невдовзі з'явилася низка видань наукового характеру.
У 1898 Сетон-Томпсон видав книжку «Тварини, яких я знав», яка змусила заговорити про нього як про письменника, котрий знову відкрив для людини світ тварин. Услід за нею з'явилися такі книжки, як «Доля гнаних» (1901), «Тварини-герої» (1905), «Дикі тварини у себе вдома», що лише зміцнили про нього це враження.
Головні герої Сетона-Томпсона — не лише однієї, двох, а кількох десятків книжок — тварини. Іноді свійські, але здебільшого дикі, лісові, яких сучасним людям, як правило, доводилося бачити лише в зоопарку, в маленькій і незручній клітці.
Сетон-Томпсон описує їхнє життя на волі, де вони з'являються в усій своїй красі, ні в чому не поступаючись людині, а переважно перевершуючи її, зі своїм особливим характером, звичками, з єдиною у своєму роді долею, примхливі повороти якої захоплюють не менш ніж інтриги пригодницького роману.
В історіях, які розповідає письменник, є багато незвичайного. Його герої — вінніпезький вовк, пес Бінго, який врятував господаря від загибелі; мудрий вожак зграї вовків Лобо, котрий легко розгадує всі хитрощі мисливців, і його подруга Бланка; койот Тіто; кролик Джек і багато інших — обдаровані ніби надзвичайними якостями, проте самі розповіді вражають передусім своєю реалістичністю. Це «невигадані історії». Письменник говорить лише про те, що бачив, у чому сам брав участь. Але й бачення, і його участь — особливі.
Сетон-Томпсон ретельно вивчив звички найрізноманітніших тварин та птахів. Коли він писав про тварин, читачі були вражені спостережливістю автора. Про все Томпсон писав так, неначе сам був колись вороном чи лисом, чи ведмедем. У деталях знав побут тварин, знав, як вони виводять своє потомство, як знаходять їжу і до яких хитрощів удаються, щоб обдурити своїх ворогів. І це невипадково, адже він був ученим і десятки років провів, спостерігаючи за багатьма тваринами канадських лісів. Все побачене він заносив до свого щоденника натураліста, яким користувався, коли починав писати свої твори, де «олюднював» своїх тварин. До того ж письменник чудово малював. Як правило, він сам ілюстрував свої книжки та залишив тисячі малюнків з натури.
Але тварини були не єдиним захопленням Сетона-Томпсона. Іншою його пристрастю були індіанці, їхній побут, їхня «лісова наука» Письменник глибоко захоплювався тим, як індіанці, чиє життя минало в лісах, серед дикої природи, вміли читати її, мов відкриту книжку, проникаючи в усі її таємниці Вивченню їхнього життя він присвятив багато років.
Це все знайшло відображення в книжках Сетона-Томпсона, які були не менш відомими, ніж його розповіді про тварин. Серед цих книжок були такі: «Берестяний сувій індіанців» (1907), «Книга лісової науки й індіанських премудрощів» (1912), «Підручник лісовика» (1912), «Євангеліє червоношкірого» (1938). До книжок про індіанців відносять також і книжку «Рольф у лісах» (1911).
Ставши успішним письменником, митцем та натуралістом, Сетон-Томпсон, для розвитку своєї кар'єри, переїхав до Нью-Йорка. Пізніше він жив у Віндиґулі, збудованому ним маєтку у Кос-Кобі (Ґрінвіч, Коннектикут). Після випадків вандалізму з боку місцевих підлітків, він запросив їх до себе в маєток на вихідні та розповідав історії з життя американських індіанців і про природу.
У 1902 він започаткував навчально-виховну програму «Життя в природі по-індіанськи», до участі в якій запросив місцевих підлітків. Заняття проходили у формі гри — хлопці формували своєрідне індіанське плем'я, самостійно обирали свою управу («вождя», його заступника тощо) та навчалися премудростям життя індіанців. Сетон-Томпсон описав той досвід у серії статей для «Жіночого домашнього журналу» (з травня по листопад 1902), згодом збірка тих історій вийшла під назвою «Берестяний згорток» (The Birch Bark Roll). За порадою свого друга Редьярда Кіплінґа, замість видання словника на тему життя у природі, Томсон подав усю важливу інформацію у художній формі — в романі «Маленькі дикуни» (1903).
Ернест Сетон-Томпсон помер 23 жовтня 1946 року у Сетон Вілледж (Нью-Мексико, США).
Українські переклади творів Ернеста Сетона-Томпсона
У 1917 в Катеринославі видавництво «Слово» друкує оповідання «Зайцеві пригоди» в перекладі Михайла Кривинюка. Наступного року в тому ж видавництві виходить збірка оповідань «Бінго. Історія мого собаки» в перекладі дружини Михайла Кривинюка Ольги Косач-Кривинюк. Окрім того, того ж 1918 року виходять ще чотири переклади Сетона-Томпсона: «Вулі, чабанський пес» та «Подорож дикої качки» Ю. Сірим у видавництві «Українська школа», «Лобо, король вовків на Курумпо» та «Наші приятелі. Оповідання про собак» М. Бейєром у полтавському видавництві.
У 1919 виходить друком оповідання «Сірий ведмідь Ваб» у перекладі П. Макаренка в полтавському видавництві «Зірка». Того ж року переклад оповідань «Зайцеві пригоди» перевидало харківське видавництво «Рух».
У 1925 році естафету перекладів творів Е. Сетона-Томпсона переймають київські видавництва: «Культур-Ліга» (виходить скорочений переклад Ісаака Кіпніса) та «Час» у 1926 (скорочений переказ Є. Збарської, який було перевидано у 1929 харківським видавництвом ДВУ), видавши той самий переклад твору «Маленькі дикуни».
У 1928 друкувати твори Сетона-Томпсона береться харківське видавництво «Книгоспілка». За псевдонімом Г. З-ва виходять переклади оповідань «Літун № 2590», «Слідами оленя» та «Темногривий Біллі. Історія одного вовка» (перекладач не зазначений). Пізніше, 1930 року, виходить друге видання перекладу «Літун № 2590».
1929 року видавництво «Час» видає ще один переклад оповідань Е. Сетона-Томпсона «Мої знайомі» (перекладачі невідомі, вказано лише ініціали «С. К. і П. Б.») з авторськими ілюстраціями. Не лишається осторонь у цьому перекладацькому процесі й видавництво «Центрвидав», надрукувавши у 1930 переклад оповідання «Ведмежа Джонні».
1958 року українською мовою, у перекладі Л. Солонька, було видано книжку «Маленькі дикуни» (Державне видавництво дитячої літератури УРСР). Згодом ця книга декілька разів перевидавалася. 2012 року «Маленьких дикунів» випустило видавництво «Темпора».
Твори
Критика
- Одомашнення в українських художніх перекладах періоду 1920-30-х років (на матеріалі скороченого перекладу-переробки Є. Збарської повісті Ернеста Сетона-Томпсона «Маленькі дикуни»)
- Щоб мудрість не стала безумством...
Поділитися