Шумейко Лідія

Старі фотографії

Будильник  смартфона вперто будить мене.

Через закриті двері чую притишені голоси. Прислухаюсь до розмови. Там бабусі розглядають дорогоцінні фотографії під склом у дерев’яних рамках,що перевезли вчора,бережно загорнувши у вишиті рушники.

Підсіла до них.

Бабуся Параска ніжно гладила старечою рукою по склу, ніби передавала своє тепло своїм предкам і тихо розповідала:

«Дивись,це на Сулі дід Андрій сітку піднімає. Бачиш, яка краса…

А це наша хор-ланка.

Це рід наш  ̶  65 рік. Звідки тільки не приїхали, навіть з Киргизії.»

Історія мого роду – маленький рядочок у історії моєї країни.

Я продовжувач роду, я – майбутнє України.

Вірю в світле майбутнє українського народу.

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір редакції
up