Підтримка книгарень та видача книжкових сертифікатів для українців
Читаємо українські: рада ухвалила виділення книжкових сертифікатів
22 травня Парламент України кількістю в 299 голоси проголосував за закон, що передбачає підтримку книгарень, а також запроваджує видачу книжкових сертифікатів.
Сертифікати на суму 908 грн. згідно з цим ухваленням, отримають 18-річні українці. Зробити це зможуть вони протягом року через «Дію». А з припиненням воєнного стану такий сертифікат зможе отримати й один з батьків при народженні дитини.
Другою важливою ухвалою цього законопроєкту стала фінансова підтримка книгарень. З’явився чіткий порядок надання субсидій на оренду приміщень для них. «Тепер можна буде здавати належним чином завірені копії потрібних для субсидії документів. Також встановлені чіткі строки розгляду заяв – 10 днів, і 5 днів передбачено на оприлюднення результатів. Ми не тільки підтримаємо видавничу галузь, а й популяризуємо українську книжку», – повідомила одна з ініціаторок законопроєкту, заступниця голови фракції «Слуга Народу» Євгенія Кравчук.
Як стало відомо, на книжкові сертифікати та субсидії книгарням не виділятиметься додаткових витрат з державної казни, ці витрати вже забюджетовані.
Скільки книжок можна купити на цей сертифікат?
З цим запитанням ми звернулися до гендиректора відомого українського видавництва “Ранок” Віктора Круглова.
- Це в середньому 3-4 книжки. І це навіть більше за середньорічну норму читання українців за статистикою. Отже, можемо говорити про підвищення культурного рівня українців. Для України це критичний крок задля підтримки української книжки, яка майже 30 років незалежності України була під гнітом росіян. До початку широкомасштабного вторгнення доля російської книжки складала більше 2/3 всіх продажів. У бібліотеках досі стоїть на полицях 10-12 млн примірників книжок російського/радянського виробництва.
Чи варто витрачати кошти на книги? Про це можна довго сперечатися. А можна пригадати історичний факт, коли під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?» — запитав Черчилль.
