Євгеній Юхниця. Добірка віршів. Липень 2024
Червоний вир, мов димний хвіст:
Горять Олешківські ліси.
Горбисте пласкорі́вниччя
Зникає, мов повійний чат.
…Так, й нам нема до джунглів – справ,
Коли тваринні дояра́
Корчують, як на дачі –
Ефе́дру й метельча́тку.
..Так і нема до наших ран
Цікавості, крім нас, гара́нтних,
Коли не можем захистити
Й Олешківські ліси вільхи́сті.
06.07.2024р.
Вербують окупанти диверсантів.
І вербували й будуть вербувати.
За гроші в нас хабарні – звикли й гланди
Повиривати без анестизя́ток…
…Лише на місці – розстріл призупинить
Наведення ракет і грім цистерний.
Але, законодавців – доброчинними -
Тримає той же самий ворог – є́врами.
30.06.2024р.
Люди вчаться виживати на незайманих
Територіях, бо діти є і бізнес.
І новинні бомбордо́вані обрамлення
Стають, як хабар неспинний складовмі́сний.
…І агресори із досвідом загарбним
На захопленій землі привчають люд
До своєї справедливості безкарної
Й заробити ризикованим – дають!
30.06.2024р. ( «У довгій стрілянині-війні» )
Й жінок, поступово, залучать у армію?
Жіноче панує населення – мармуром,
Яким і захоплюємось фосфорично,
Й роботу усю бетонуємо звично.
..Навчаються людоньки використовувать
усе, що росте поруч рясно й здоровим -
для своїх потреб і реальних й умовних.
02.07.2024р. ( «З видихань у розмовах» )
Ми перестали горлопанити за те,
що віддають осади кожен майже день.
Й до втрат села і балки – більше в нас не так,
як за Ірпень вставали й з Ха́тського* хребта.
…Населення, в думках – за себе, далі й далі.
Бо ягоди чорничні – інші рвуть, як й рвали.
05.07.2024р.
*Хат – низькогірний гірський хребет в
Українських Карпатах ( Вікіпедія )
Історичні сезонні тумани:
Через кухні й сади - каравани
Красного́рівка, приазовського степу -
Перехрестя хозарам і половцям,
Ханства Кримського із волжсько-носців
Й козака́м, яких вигнали скре́пні.
…Гинуть там українці і нині
Із трипільців, і гунів і скіфів,
Із хозар, готів, греків цілинниих,
Яким дали тут зе́мленьку рівну.
І навали зі сходу безплідного
Заграба́стними не припиняються.
Пересе́леннями до нас й війнами
Йшли сибірські народи, йдуть брязкітом…
Історичні сезонні тумани:
Через кухні й сади - каравани...
27.06.2024р. ( "Історичні сезонні тумани")
За сто двадцять років до знищення* Січі:
Тоді - запоріжського могуття вічного,
Прибув у Америку перший єврей* –
Пан Яків Барсімсон: палкий фантазер,
Сміливець ще той, відчаюга епічний.
…Тепер США – рятівник нас усіх тут,
Де нищили нації, армії, зліти…
08.07.2024р. ( «Історичні приклади» )
*08.07.1654 – до Америки прибув
перший єврей Яків Барсімсон.
*15.06.1775 рік – Московські війська
зруйнували Запоріжську Січ за наказом
Катерини Другої.
«Ворог просунувся…», -
нас кожного дня
зморщено, гусінню,
гризе новинар.
«Ворог просунувся
аж до Нью-Йорка!*..», -
й для світу, мов струсом,
нови́нами тьохкають.
17.07.2024р.
*Нью-Йорк – селище
у Донецькій області
От і за Фаріон тримаємо свічки́.
Я знав, що з нею вчинять, як і з Бузиною.
Диверсії провокаційні збурно-мовні –
До часу виконань завдань, й з арени - в крик.
20.07.2024р.
Після спеки наганяє тиск вітри.
І верхівки нагинає до кіосків.
Каже спечена, що геть її морозить.
І вологою запахли чигирі.
…У кущах я, мов у крокодиллім Нілі,
Який збирається розлитися й міліє.
Й чують корені розколинами – воду.
Як і ми …непередбачені пригоди.
14.07.2024р.
Мокре простирадло спеку зупиняє.
Чорний чай гарячий - щогодини, й файно.
Морозілці – воду солю, у літровках.
Закриваю очі-вікна. Морок - дохтор.
…Пише в чат сусід наш: заспокоїв, ма́сік,
щоб за його песика я не переймався,
бо собаці краном льється - повний тазік!
13.07.2024р.
Спростити намагаєшся
розмовний тон до радості
алюрною довірою,
відвертістю-сатирою.
…Й сприймаєшся – незнаючим,
із успіхами в складчину.
Роздянуто-загубленим
з-під лавки – на кастрюлі...
03.08.2024р.
Оточення міняється неспинно.
Надії-друзі, мов пшеничний дощ,
Який відмоче ґрунт сухо-лушпи́нний
Й ти далі сам – засійник й віл до пошт.
…Й ти дякуєш за час, коли с тобою
Щасливі йшли хоч до соші, ковбоями!
22.07.2024р.
