Антимінси

Літургія у східних церквах візантійського обряду, як православних, так і католицьких, відбувається у храмі, престол якого освятив архієрей або ж на престолі якого є наданий єпископом антимінс.

Антимінси – це зображення, найчастіше сцени «Покладення Ісуса Христа до гробу» чи «Оплакування», на прямокутному платі лляної або шовкової тканини, куди вшито мощі святого.

Назва «антимінс» виникла від грецького слова, що означає «замість престолу», оскільки перші антимінси призначалися саме для заміни вівтаря при відправі літургії поза храмом. З часом, антимінс став одним з найважливіших літургійних предметів, без нього священик не може здійснювати богослужіння.

Спочатку старі антимінси зберігались в ризницях, в другій половині ХІХ століття відкриваються спеціалізовані церковні музеї і вони надходять вже туди. В Україні перша така колекція була передана церковно-археологічному музею Київської духовної академії, що був відкритий 1872 року. У Львові Ставропігійський інститут організував виставку у 1888 році, де серед інших церковних речей експонувалися і антимінси. Перший директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький описав сто антимінсів, що входили до музейної збірки.

В нашому музеї зберігається п’ятдесят один антимінс. Сьогодні пропонуємо вашій увазі антимінс із вишитою сценою «Покладення Ісуса Христа до гробу» без тексту посвячення, який використовувався в підпільних богослужіннях Української греко-католицької церкви у 60-70-х роках минулого століття.

З іншими антимінсами з нашої колекції зможете ознайомитися на нашому сайті вже у жовтні!

У тексті використано матеріали каталогу «Антимінси. Збірка Львівського музею історії релігії». Уклала Лідія Савчук. – Львів, 2018.

#запідтримкиУКФ

#львівський_музей_історії_релігії

Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА