Зіняк Олександр. Осінній туман
Туман пливе густий раненько
І білий іній на траві
На небі хмари все звисають
І на Землі мов повний штиль.
Туман над містом все стоїть
Густий і сірий, повна мряка
Дерев невидно і кущів
І Сонця світло десь сховалось.
Вода вся у рідкому стані
Що випадає десь із хмар
І конденсат водяної пари
Нам стелить сірий той туман.
Скупчення дрібних краплинок
Кристалів льоду крижаних
Безпосередньо на поверхні
Лежить туман мов білий сніг.
Об'єм туману йде від крапель
Чим більше їх - тим він густіш
Й джерела світлу в нім присутні
Що навіть світить він і в ніч.
Туман все стелить над містами
Немов маскує білий день
Коли не зникає він від сходу
Чекаєм клімату ідей.
Прийде непогода, як омана
Й напустить білу мглу
А там затягне прохолода
І варто знов чекать весну.
Світ став увесь білий-білий
Немов би ковдра та пухка
А очі тягнуться до світла
Котрого зрання ще нема.
Осінній туман як прохолода
Ранкова свіжість, теплий чай
Ідуть все люди у тумані
Як силуети тих примар.
Крізь густоту туману йду
І зустрічаю перехожих
В очах я бачу пустоту
Без світла мов тмяніють очі.