Зіняк Олександр. All Hallows' evening (Вечір усіх святих)

Історія та традиції Хелловіну: як святкують у світі та Україні

Хелловін – неперехідне свято, завжди відзначається в один і той самий день, 31 жовтня, на ніч проти листопада, але початок святкування припадає на вечір.

Я зібрав інформацію з різних джерел, щоб зрозуміти історію виникнення, традиції і стиль святкування цього свята.

Для України і самого українського народу зараз надважкі часи війни, проте життя продовжується, діти вчаться у школах, студенти у вузах, письменники поширюють свою творчість, музиканти свою музику і співаки свої пісні. Народ України поважає як свої традиції, так і традиції інших народів світу.

В Україні традиція святкування Хелловіну поки не надто поширена, тим паче під час війни, але у США, Великій Британії та Канаді широко поширене.

У ПЦУ нагадують, що Хелловін не є ані релігійним, ані державним святом. Проте українські бренди вже традиційно запроваджують хелловінські знижки, а торгові центри прикрашають у стилістиці свята.

Історія виникнення Хелловіну

Традиція святкування Хелловіну сягає корінням часів древніх кельтів, які мешкали на території Британії, Ірландії та Франції близько 2 тис. років тому.

Кельти вірили, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада стирається кордон між світом живих і мертвих, а душі повертаються на землю. У ці дні вони відзначали свято Самайн. Кельти виголошували пророцтва, палили величезні багаття і приносили жертви богам. Під час таких церемоній вони носили костюми зі шкір та голів тварин.

Самайн практично завершував сільськогосподарський рік, а наступного дня вже починав відлік новий. Таким чином, 1 листопада можна вважати Новим роком за кельтськими традиціями. Завершення пасовищного періоду супроводжувалося масовим забоєм худоби – залишали тільки для розмноження. І тому в ці дні починалися безкінечні кельтські бенкети, коли в казанах варилося і з’їдалося м’ясо, на вертелах випікалися цілі тушки свиней, овець та іншої живності. Ясна річ, не обходилося без вживання великої кількості вина, яке доставляли кельтам із Массалії, Греції та Риму. Власне, вино кельти обмінювали тоді на худобу.

На Самайн головними дійовими особами були кельтські жреці – друїди (сини дуба). Загальний збір племені відбувався, як правило, на місці святилища, яке здебільшого влаштовували у священних гаях. Оскільки друїди поклонялися дубу, то ритуальні дійства і жертвоприношення тривали у дубових, зрідка тисових гаях на вершинах пагорбів. Можна припустити, що жителі кельтського оппідуму між горами Галіш та Ловачка, також дотримувалися згаданих традицій. І про це свідчать хроніки римських та грецьких істориків і географів – Посідонія, Діодора Сицилійського, Стратона. Тому, на думку кельтознавця та власника агросадиби «Кельтський двір під Ловачкою» Юрія Клованича, для місцевого племені анартів ритуальним майданчиком міг служити дубовий гай на вершині Ловачки.

Цікаво, що перед початком дійства друїди зрізали з дубів величезні нарости – омелу, яку додавали до ритуальних напоїв. До речі, слово «омела» в ірландській мові означає «всезцілююча», а науковці нині довели її протипухлинну дію. Після християнізації кельтських народів церква пристосувала поганське свято Самайн під Хелловін, тобто Навечір’я Усіх Святих. А народна традиція збагатила його маскарадом нечистої сили добрих і злих духів. У цю ніч запалюють так звані ліхтарики Джека, до столу подають кекси, а також страви з яблук і динь.

31 жовтня, за стародавнім повір'ям кельтів, світи живих і мертвих відкривали свої двері. Мешканці потойбічного світу пробиралися на землю. Кельти називали цю ніч Самайн, або Самхейн. Для того, щоб не стати жертвами духів і привидів, кельти гасили у своїх будинках вогонь та надягали на себе звірині шкури, щоб відлякувати непроханих прибульців. На вулиці біля будинку залишалися ласощі для духів, а сам народ збирався біля вогнища, які розпалювалися жерцями, та приносили у жертву тварину.

Після жертвопринесення люди брали священний вогонь, щоб внести його до себе в будинок. Символом свята був гарбуз. Він не тільки означав закінчення літа і збору врожаю, а й відлякувала злих духів. Ця традиція передавалася від покоління до покоління аж до першого століття нашої ери.

Хелловін та християнство

Кельти, що жили на островах Британії та Ірландії, після вторгнення римлян були змушені відмовитися від більшості язичницьких обрядів і звичаїв та прийняти християнську віру. Однак народ пам'ятав про Самхейна і передавав розповіді про нього своїм нащадкам. Згідно з наказом Папи Григорія 3-го в 9-тому столітті, свято День всіх святих було перенесене на перше листопада. Так християнська церква хотіла викорінити язичницькі традиції, проте сталося навпаки – Самайн почали святкуватися знову. Передсвяткова ніч у староанглійській мові звучала як All Hallows Even (Вечір всіх святих), або скорочено – Hallowe'en, ще коротше – Halloween. Так і з'явилася сучасна назва.

Символи Хелловіна

Одним з ключових символів страшного свята є порожній гарбуз з вирізаною на ньому «примарною» посмішкою. З настанням темряви в такому гарбузі запалюють свічку. Мало хто знає, що на Заході цю прикрасу називають «Ліхтарем Джека».

За легендою, Джек – це нещасний, якого не захотіли пустити ані в Рай, ані в Пекло. Все, що йому дали, – вогник, аби він не замерз у своїх нескінченних поневіряннях. А щоб він не згас, Джек помістив його в ліхтар, зроблений з гарбуза.

До Хелловіну «Ліхтарями Джека» активно прикрашають будинки, вулиці та інтер'єри.

Найважливішим елементом Хелловіна сьогодні є його карнавальна складова. Діти та дорослі в цей вечір надягають моторошні костюми, видаючи себе за найрізноманітнішу нечисть. У середні віки костюми були нейтральними, але в ХХ столітті свято зазнали на глибокого впливу масової культури. Люди вбираються примарами, вампірами, демонами, відьмами та зомбі, а також персонажами улюблених книг, ігор та фільмів.

В англомовних країнах діти в костюмах традиційно випрошують у житлових будинках солодощі. Ця гра називається «солодощі або капость» (trick-or-treating). Якщо господар відмовляється пригостити чимось візитерів, вони можуть зробити йому якусь дрібну капость.