Зіняк Олександр. Нащадки вікінгів

Хоча Україна знаходиться за тисячі кілометрів від Скандинавії, проте має глибоке і багате минуле вікінгів.

Вікінги у давнину називали нашу славну столицю Кенунград. Ця назва збереглася в кількох давньоскандинавських сагах, зокрема в «Сазі про Еймунда». Є два варіанти тлумачення цієї назви. Згідно з першою теорією, «Кенугард» означає «місто човнів», адже Київ дійсно знаходився в центрі торгівлі.

Найкраще скандинавський слід простежується на Волині. Адже тут було знайдено багато артефактів скандинавського походження, навіть зброю північного типу і близькосхідні скляні намистини.

Про створення скандинавськими воїнами аванпостів понад тисячу років тому на балтійському узбережжі сучасної Польщі було давно відомо. Вони займалися торгівлею сіллю, бурштином та іншими товарами, а також поневолювали корінні слов'янські народи з метою работоргівлі.

Написи рунами на території України є навіть у Кам'яній Могилі.

Про присутність скандинавів на українських землях свідчать артефакти, знайдені в могилах, степах і водах.

Вікінги частенько прямували на захід і південь зі Скандинавії, оживляючи численні річкові системи Центральної та Східної Європи. Вони дійшли на південь до Константинополя, де навіть взяли місто в облогу (невдало) у 860 році н. е.

Східні римляни називали цих вікінгів-розбійників, торговців і воїнів «варягами», які зовсім скоро почали використовувати численні річкові системи (особливо річки Дон і Дніпро) для торгівлі. Візантійський імператор був настільки вражений їхньою військовою майстерністю, що наказав створити нову «преторіанську гвардію», яка складалася лише з цих варязьких воїнів.

До Константинополя скандинави також мандрували, але називали його інакше — Міклагард («велике місто»). Якщо почитати саги, то вони мандрували всією Європою, а з Гардарікою були пов’язані родинними зв’язками.

Точно невідомо, але слово «Русь», ймовірно, походить від назви торгової компанії, яку організували скандинави. Воно також є близьким за звучанням до фінського слова, що означає «стерно».

У 911-му князь Олег підписує угоду із Візантією завдяки встановленню дипломатичних відносин. Цікаво те, що, попри дипломатичні відносини, русів боялися: у Константинополь їм дозволялося заходити лише через єдині ворота, а делегація повинна була налічувати не більше 50 осіб.

Першою серед правителів русі християнство приймає княгиня Ольга, але її син князь Святослав залишається язичником. Згідно з одним із джерел, від навернення у християнство його зупиняло те, що його солдати нібито піднімуть його на кпини за зміну релігії.

Вихідці зі Скандинавії – варяги – залишили помітний слід в українській історії. Північні купці та воїни заснували на наших теренах державу. Про присутність скандинавів на українських землях свідчать артефакти, знайдені в могилах, степах і водах

Шолом із кургану Чорна могила

Унікальне поховання Х століття з назвою Чорна могила відкрили в Чернігові ще 1873 року. Там археологи виявили складний поховальний ритуал: тіло небіжчика з великою кількістю речей було спалене на вогнищі, а після тризни засипано землею. Потім на насип поклали обладунки і турячі роги й на тому місці звели великий курган.

Історики досі ламають голови, кого поховали в Чорній могилі. За однією версією, це міг бути воєвода Претич. За іншою – хтось із Рюриковичів або місцевий князь. Хай там як, престижні речі та розмір кургану вказують, що небіжчик був надзвичайно заможним. Про багатства свідчить, зокрема, шолом. Гостроконечний, залізний, покритий позолотою. Пізніше такі шоломи знаходили в інших містах України, а також росії, Польщі й Білорусі. Всі вони походять із регіонів, які торгували зі скандинавами. Найімовірніше, шоломи виробляли на Сході – у Хозарському каганаті. Варяги цінували зброю, одяг і прикраси східного походження. На руські землі такий шолом міг потрапити як трофей. У 960-ті роки руське військо розгромило хозар. Саме цим часом датують поховання у кургані Чорна могила.

Інкрустована напівмаска

Крім шоломів східного походження, варяги використовували і скандинавські шоломи. Єдиною знахідкою цілого шолома зі Скандинавії доби вікінгів є шолом з Єрмундбю у Норвегії. Він округлий і має так звану напівмаску – залізний наносник, поєднаний округлими дугами із бровами, що кріпили до основи шолома. Напівмаска надійно захищала обличчя воїна й водночас не заважала бачити.

Подібну напівмаску до 1917 року зберігали в колекції Богдана та Варвари Ханенків. Знайшли її у Києві біля Десятинної церкви. Вона не ціла – зберігся лише наносник і нижні частини округлих дуг. Проте київська напівмаска надзвичайно цікава: покрита срібною бляхою, на якій накреслені лінії, а центр наносника та дуг додатково інкрустований золотом. Цей артефакт – частина шолома того ж типу, що і знахідка в Єрмундбю, і датують її Х століттям. Безперечно, її власником був дуже заможний варяг. Імовірно, його поховали у язичницькому могильнику, на місці якого пізніше звели Десятинну церкву. Тепер напівмаску експонують у Національному музеї історії України.

Скандинавський бог із Чернігова

«Статуетка показує людину, що сидить навприсядки, зі складеними на грудях руками», – так описав знахідку в Чорній могилі її відкривач, археолог Дмитро Самоквасов. Ця мідна з позолотою фігурка дуже маленька – не вища за сірникову коробку. Вона зображує бородатого чоловіка, одягнутого в каптан, підперезаного широким поясом, що має браслет на правій руці.

Така фігура не має аналогій серед слов’янських чи кочівницьких старожитностей, зате подібна до невеликих фігур зі Скандинавії. Борода – атрибут бога грому Тора, тому фігурка може зображати саме його. Є й інша версія. Варяги любили грати в «Тавлію». Ця гра схожа на шахи та має центральну фігуру – короля. Тому статуетка з Чорної могили може бути просто гральною фігурою.

Самоквасов вивіз знахідку до москви. Проте 1881 року видатний український історик Володимир Антонович виготовив для Київського університету копію. Тепер вона зберігається у Національному музеї історії України.

Рунічна стела з Березані

Руни – своєрідна візитівка скандинавських народів. Стели з такими написами ставали пам’ятниками на честь загиблих на чужині воїнів і торговців. Могли їх встановлювати і на похованнях – як у випадку зі знайденою на острові Березань.

Ця стела ХІ століття – єдиний рунічний камінь у Східній Європі й найбільш південний з усіх відомих. У часи вікінгів стела стояла на насипному похованні. Про це викарбувано на камені. Як і ім’я похованого та його друга. «Ґрані зробив цей курган на згадку про Карла, свого товариша», – свідчить рунічний напис. Можливо, Карл і Ґрані були скандинавами, які мандрували з товарами по Дніпру уздовж чорноморського узбережжя до Константинополя. А може, пливли, щоб вступити на військову службу до візантійського імператора.

Мечі з Дніпра

Коли будували Дніпровську ГЕС, на дні річки виявили аж п’ять мечів Х століття. Були вони в хорошому стані, із багато прикрашеними руків’ями та клеймами на клинках. Тоді одразу з’явилася романтична версія про їхнє походження. Як відомо з літопису «Повість временних літ», десь у степу загинув київський князь Святослав. Тому знайдені мечі приписали його воїнам. Ця версія тривалий час була найпопулярнішою. Коли 2011 року у Дніпрі північніше від Хортиці виявили ще один меч Х століття, то відразу йому дали гучне ім’я «меч Святослава».

Проте є реалістичніше пояснення, як мечі потрапили у воду. Скандинави практикували приношення зброї у дар богам. Мечі доби вікінгів знаходять у багатьох місцях Європи. А візантійський імператор Костянтин VII свідчив, що саме на острові Святого Григорія – давня назва Хортиці – руси здійснюють жертвоприношення. Отже, мечі з Дніпра є пожертвою богам, імовірно, заради безпеки подальшої подорожі.

Сокіл Бірки

Крім практичних функцій, у світі вікінгів мечі мали також символічне значення. Саме тому їх багато оздоблювали, а наконечники піхов прикрашали зображеннями людей, міфічних істот і звірів. Один такий наконечник знайшли біля села Шестовиця, що на Чернігівщині. А форму для виготовлення відкрили у шведському місті.

Наконечник складається із рамки, всередині якої зображено птаха, ймовірно, сокола. Його крила складено паралельно до тулуба, хвіст дещо розпущений. На деяких зображеннях птах досить чітко вимальовується. Але переважно сокіл максимально спрощений: маленька голова, тулуб із потовщенням на хвості та два паралельні крила. Саме так здалеку виглядає ця птаха, що стрімко пікірує на жертву. Цілком імовірно, що таке стилізоване зображення сокола і стало праобразом князівських тризубих знаків!

Коробчасті фібули

Арабський мандрівник Агмад Ібн Фадлан побував у Х столітті на берегах Волги. Там він зустрів торговців-русів. Він докладно описав їхні звички, поховальний обряд, зброю і одяг, зокрема жіночий. За Ібн Фадланом, жінки русів з обох боків грудей носили «коробочки», до яких кріпили ножі. Що ж за дивовижні речі бачив арабський мандрівник?

Серед варязьких знахідок в Україні та Скандинавії є ці загадкові «коробочки». Скандинавські жінки в епоху вікінгів носили сукні на лямках, кінці яких кріпили до одягу застібками-фібулами. Такі фібули є доволі великими – майже 10 см – і нагадують панцир черепахи. Археологи знаходять їх в усіх регіонах, де мешкали варяги. Відкриті вони, зокрема, у Києві та Шестовиці. Деякі фібули мали кільця, до яких чіпляли ланцюжки. На них могли підвішувати маленькі ножі чи інші дрібні предмети – саме такий аксесуар помітив на жінках русів арабський мандрівник.

«На Чернігівщині — археологічна сенсація. Експедиція, яка працює на місці варязького поселення в Чернігівському районі біля села Шестовиця минулого четверга знайшла поховання конунга (вождя) вікінгів».

Уже багато років поспіль у районі Шестовиці на місці одного з найбільших поселень варягів у Східній Європі працює міжнародна археологічна експедиція. Місце це дійсно унікальне. Тисячу років тому київські князі тримали тут загін iз кількох десятків безжальних вікінгів, які виконували функції сучасної митниці та податкової міліції. Поруч пролягали дорога на Київ та шлях на Азію, звідки до Європи возили монетне срібло. Маленький загін професіоналів був непереможний у сутичках з розбійниками та місцевими жителями — так вважають археологи, які вивчають поселення вихідців із суворої Скандинавії. Свого розквіту поселення варягів набуло в X-XI століттях. Саме тоді вони могли контролювати не тільки торгові шляхи, а й ситуацію у Чернігові. А їхнє укріплене поселення можна було вважати ключем до Північного Лівобережжя.

У місті Володимир на Волині археологи знайшли ніж вікінгів, який датується 11 століттям.

Тут проводилися розкопки. Загальна площа розкопок склала 1 000 квадратних метрів. Під час польових робіт команда археологів заглибилася в культурний шар на глибину від 0,8 до 1,4 метра. В результаті розкопок знайдено понад 1 000 різноманітних стародавніх артефактів.

- Чи є ми нащадками вікінгів?

- Однозначно є, адже вони тут колись жили, в них були діти з жінками нашого роду.

Чому більшість українців сильна, як то кажуть, від природи? Можливо, колись медицина сягне неймовірних висот і буде таке генетичне ДНК, що зможе показати хто ми і хто наші пращури у % з часів предків людини на тисячі століть...