Хто така мавка

Мавка, лісова русалка — істота з української міфології, близька до русалки. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.

Уявлення про мавок побутують у Карпатах, на Поділлі та Галичині. Типовий образ мавки — це дівчина з зеленим волоссям.

Звичайним місцем їхнього перебування є ліси. Мавками ставали діти, померлі нехрещеними, рідше — діти, яких украв чорт. Так ставалося з тими, що померли після семимісячного віку, померлі раніше ставали потерчатами. Як і у випадку з русалками, мавки можуть мати чоловічих відповідників — нявкунів. Поширеним було уявлення про танці мавок на так званих ігровищах — місцях, де не росте трава. Часом їм приписувалося висаджування квітів у горах. Вважалося, мавки можуть заманювати хлопців у хащі, щоб лоскотати їх до смерті. Також вони приходили вночі до людей, особливо жінок і дітей, щоб висмоктувати через груди силу.

Образ мавки є одним з найдавніших та найпоширеніших в українському фольклорі. Її історія тісно переплетена з віруваннями в лісових духів та небезпеки природи.

Мавка уособлює як красу та чарівність лісу, так і його темний бік. Вона може бути як доброю, так і злою, залежно від того, як людина поводиться з нею.

Легенди про мавку слугують застереженням, адже вона нагадує нам про те, що не варто заходити в ліс без потреби, шуміти та шкодити природі. Її історія також вчить нас поважати та берегти все живе, адже навіть у найнесподіваніших місцях може таїтися краса та небезпека.