Юрій Гундарєв. Добірка віршів Кава з «Онукою»
ЗАКАТОВАНИЙ ВІРШ
Мій вірш катували внизу у підвалі,
лиш крик виривався у нього з грудей…
Але він підвівся і рушив далі -
нагору, скоріш до людей.
Він все пам‘ятає, але всім пробачив
і далі по лезу йде босоніж…
Він все відчуває, страждає і плаче,
бо він є творець, він - Вірш!
СОСНИ
Гудуть сосни -
багатоголосі,
багатостраждальні,
вінчальні,
космічні,
одвічні…
Гудуть сосни -
міцноколосі,
повноголосся
лине до сонця...
А хтось, занурений у дрібниці,
убогі й ниці,
глухий до цього -
не бачить Ван Гога,
не чує Веделя і Рильського,
ні Малера, ні Рільке,
нічого -
не чує Бога!
Гудуть сосни
багатоголосі,
багатостраждальні,
вінчальні,
космічні,
одвічні…
ВІДЛУННЯ
Телоніус Монк - це темно-зелене,
смарагдові пальми Гогена.
Колтрейн - сліплячі жовті фари,
Ван Гога сонячні фарби.
Пульсуючий Морріконе -
Матісса «Танець» червоний.
Кейт Джаррет, нАскрізними прошитий нотами, -
Марчук наш з картинами «пльонтаними».
Вбираю, всмоктую, бачу:
відлуння прихованих значень,
страждань, поривань, докорів…
Увага! Лунає Чик Коріа.
ІНША
Хтось ходить міцно по землі.
Ти, наче птах, летиш угору.
Чіпляють маківки голів
Легких чобіт дзвінкі підбори.
Хтось до землі навік прикутий.
Ти ж у повітрі, адже інша…
І той, як хрест, несе спокуту,
Хто служить прозі, а не віршам.
КАВА З «ОНУКОЮ»
Власне, за дуже великим рахунком,
чи, як кажуть сьогодні, за гамбурзьким,
не варто валізи збирати хутко
і пхатися кудись на Багами.
Чи дертися по кар‘єрній драбині,
опановуючи технологію підстав та інтриг
і раптом згадуючи про високі святині,
лише коли тінь накриває поріг.
Чи на гроші, щедро омиті потом
придбати уживаний мерседес,
щоб потім його зухвала гопота
кинула розбитим вщент бознаде.
Чи вкладати останні крихти в банки,
що тануть посмішкою чеширського кота,
чи гратися в інші бізнес-обманки,
що спалахують жваво то тут, то там.
Щось прихопити в труну – моветон,
але ж ця подорож остання твоя – до небес,
візьми із собою хоча б телефон!
Всевишній навряд чи почує тебе…
Краще просто візьму твою руку,
підемо в кафе крізь краплини дощу…
Замовлю дві кави. Поставлю «Онуку».
І щастям, як тістечком, тебе пригощу.