Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Там. Ч. 1
ОЧІ КРАСУНІ
Очі красуні –
Магічна картина!
Вони ж бо сміються,
Ніби невинні!
Хіба ж я повірю? -
З такою красою,
Будь кого хочеш
Вони заморочать!
Навіть не встигне,
Щось зрозуміти!
Серце розтоплять -
Он, як стукотить!
Жертва шепоче,
Весь час бурмоче:
- Ох які очі!
Магічна картина!
Ніби мовчать,
А які чари сильні!
Може сховатись
Потрібно подалі,
Або у пасці
Страждати безсилим,
Долати печалі!
Очі красуні -
Усе, як у казці!
17.09.2024
НЕХАЙ
Серце моє, гори!
Серце моє, палай!
Нехай вогонь бачать усюди!
Нехай дістане за небокрай,
Щоб зрозуміли нарешті люди
Як мені боляче! Нехай!
Очі мої, блищіть!
Очі мої, світіть!
Нехай побачать там на небі
Їхню захмарену блакить!
Хай зрозуміють, як страждаю,
Як мені боляче в цю мить!
Губи мої, тремтіть!
Губи мої, шепотіть!
Нехай цей шелест зводить з розуму!
Щоб знали, як душа болить!
Як рвуть її журливі роздуми,
Нагадують – любов не спить!
Руки мої, обійміть!
Руки мої, схопіть!
Воно вислизає з мого павутиння,
Нутро кохання ятрить!
Прошу, притамуй мої страждання,
Допоки безвихідь щемить!
Вдача моя, борись!
Вдача моя, лунай!
Нехай усі негаразди й журба
Мене забудуть! Нехай!
20.09.2024
ЙДИ ДО КІНЦЯ
Йдеш – іди!
Не залишай глибоких слідів,
Не покидай недороблених справ,
Не оставляй розбитих сердець!
Йдеш – іди!
Любиш – люби!
Не шукай в почуттях компроміс,
Не ламай об байдужливість спис,
Не утримуй кохання в собі!
Любиш – люби!
Можеш – роби!
Не шукай для лінивства причин,
Не кидай таланти під тин,
Не марнуй майстерність дарма!
Можеш – роби!
Маєш – тримай!
Мрію ніколи не відпускай!
Успіх бажаєш, тоді почекай!
Те, що важливо – не забувай!
Маєш – тримай!
Завжди до кінця!
Не лишай на завтра суттєве,
Не чекай кохання миттєве!
Як зустрів – тобі пощастило!
Йди завжди до кінця!
21.09.2024
КРАСА, ПОВІР!
Мені до краю все одно!
Я світ навколо не сприймаю!
Якщо десь причаїлось зло,
Від нього захисту не маю!
Чи так живу я, чи не так?
Мене це більше не обходить!
Світ заздрощів і посіпак
Для мого серця не підходить!
Сприймаю я лише красу,
Яка моє нутро хвилює!
Їй подарунки не несу,
Але в думках її малюю.
Пишу про неї, як молю -
Схвильовано і безперечно!
Лише із нею я творю,
Перед красою лиш безпечно!
Чому упевнено кажу,
Бо світ краси мене хвилює!
На неї з радістю гляджу -
Краса, повір - тебе люблю я!
23.09.2024
ЧАШКА ФЛІРТУ
Чашка флірту,
Ложка хіті,
На додаток -
Гострі кігті!
Як подряпає,
Загинеш!
Серце від кохання
Згине!
Обережно!
Не торкайся!
Не послухав,
Тоді кайся!
Бо ніхто
Не допоможе,
Але поталанить
Може,
Якщо швидко
Відвернешся
І туди
Не повернешся!
Від красунь
В усьому світі -
Небезпечна
Чашка флірту!
28.09.2024
ОСІНЬ
Сонце вже дивиться косо,
Вітер холодний, вологий.
Місто відвідала осінь -
Літо втрачає спромогу!
День іще теплий, ласкавий!
Ранок недружній, похмурий.
Листя пожовкле, багряне.
Настрій принишклий, понурий!
Дощ заливає нахабно,
Вулиці поспіхом миє!
Листя жбурляє незграбно,
Ями в калюжі закриє.
Осінь! Ти тепла й мокра,
З барвами й вечором сірим!
Зиму чекати ще довго.
Краще про весну помрію!
01.10.2024
ГЕРБЕРИ
Ніщо так не радує серце,
Як ці ніжноокі гербери!
Тоненькі зелені стебельця
Так легко долають бар’єри!
Їх барви палкі і яскраві
Так радо чарують красою!
Погорда для них не цікава,
Захоплюють простотою!
Дарують ці квіти не часто -
Вважають - троянди доречні,
Бо мають принадливий запах,
Хоч вдача їх небезпечна!
Гербери - вродливі й нейтральні
Не просять чітких зобов’язань!
Ці квіти – лише запитання -
Краса їх відвертістю вразить!
Якщо ваші кроки непевні,
Хоча почуття захопили!
Тоді допоможуть гербери -
Живе в них прихована сила!
04.10.2024
ШИПИ
Мої нерви – колючій дріт,
Що обплутав гаряче серце!
Їх кидає то в холод, то в піт,
Тому щастя в конвульсіях б’ється!
Цей неспокій зі мною завжди -
Не лишає ні на хвилину!
Прошу слізно – Будь ласка, іди!
Але він приліпився, як глина!
Я без нього вже ніби не свій:
Засинаю – мене теліпає!
Кожен раз він наче у бій,
Все нутро моє підганяє!
Де знайти той тихий куток
Без агонії і тремтіння?
Від життя такого вже змок
І не бачу шляху для спасіння!
Заспокой мене, пригорни!
Може я від тривоги відтану?
А нервові шипи відгорни -
Я в руках твоїх лагідним стану!
05.10.2024
ДОЩ НЕСЕ
Вітер віє, дощ несе,
Не врятує, не спасе!
Листя із дерев обтряс,
Все намокло водночас!
Злива суне, потемніло,
Краплі стукають, залило,
Помокріло геть усе,
А його веде, несе!
Зупинилась трохи злива,
Лише крапає, несила
Більше лити воду вниз -
Затихає, дощик скис!
Щось залило, щось помило,
Щось, напевно, забруднило
З гілля підтікає досі -
Навкруги вирує осінь!
07.10.2024
ХВИЛІ
Хвилі, хвилювання
Хочу приглушити,
Хочу вгамувати -
Нерви не дають!
Розлетівся спокій -
Замість сподівання
Непоспішно жити,
Наростає лють!
Як не намагався,
Я дарма старався -
Є кому псувати
Божевільний ритм!
Хочу та не можу,
Хоча намагався
Просто не зважати,
Що душа болить!
Хвилі – хвилювання
Кружляють навколо,
Тримають у путах,
Спокій не дають!
Роз’ятрили серце
Твої очі знову!
Хочу їх забути,
Та до себе звуть!
10.10.2024
ШЛЕЙФ
Шлейф із сандалу й кориці,
Запах весь час мені сниться!
Ніби відчув його вчора -
Ще не розвіявся з двору.
Ще не забуті розмови,
Ще не почуті відмови,
Ще на губах присмак кави,
Мед на губах не розтанув!
Запах парфумів хвилює,
Пристрасть у серці вирує!
Якщо любов не дісталась,
Пристрасть нафантазує!
Шлейф із сандалу й кориці -
Лише мій спокій дратуєш:
Близько не підпускаєш,
Але до інших ревнуєш!
11.10.2024
ВОГОНЬ
Якби мої мрії здійснились,
Хіба б я страждала самотня?
Я б щастя до вінців напилась,
Та втрата ця незворотна!
Хоча в це не можу повірити,
Минуле ще гріє сьогодні:
Дивлюся, щоб перевірити,
Забути про втрату не згодна!
Я чую твій подих і запах,
Ще й голосу воркотіння!
Чому моє щастя на плаху
Відправили без тремтіння?
Чому я не можу, як інші
Радіти секундам, хвилинам?
Чому саме так, я ж не гірша -
Скажіть у чому я винна?
Хіба лиш тому, що любила
На повну, неначе востаннє!
Когось моя радість так злила,
Що знищив казкове кохання!
Та знищити не вдалося -
Його як вогонь зберігаю!
Якщо загасить не змоглося,
То я ще й не так покохаю!
12.10.2024
НЕ НАСТУПАЙТЕ НА ЛЮБОВ
Не наступайте на любов!
Вона вам цього не пробачить!
Вона ваш відчай передбачить -
Минуле не вгамує кров!
Минуле буде турбувати,
Чи зможете собі сказати,
Чи пояснити через роки,
Якщо у серці геть не спокій,
Якщо думки заполонили,
Коли свою любов зустріли,
А потім розійшлися вмить!
Усе страждає і болить,
Не відпускає біль у ранах!
Не вірить у казки й омани
Закляклий розум,
Лише роздум
До схованих чуттів сягає,
Але ніяк не зігріває
Твоє утрачене життя
Серед безбарвності та змов!
Не наступайте на любов!
16.10.2024
ОБРАЗ
Не там гуляю, де хотів!
Не ту цілую, що кохаю!
Наслухався нещирих слів,
Не ті стосунки обираю!
Це ніби не моє життя:
Воно минає – не шкодую!
Я наче хлопчик для биття,
Утрачене в собі ревную!
Я огинаю, наче тінь,
Те, що по-справжньому важливе!
Набрався досвіду, умінь -
Але позбавив себе сили!
Програв усе, що цінував,
Хоч жаль із розуму не зводить!
Лише про ту, кого кохав,
У снах симфонія заводить!
Як мрія, образ твій блукав,
І вмить уразив серце щире!
Як довго я тебе чекав!
Але побачив – не повірив!
18.10.2024
ЧОМУ?
Любов,
Чому ти невідверта?
Чому ти граєшся зі мною?
Чому відмовчуєшся вперто
І повертаєшся стіною?
Чому сумуєш потаємно,
Чи досі я тебе кохаю?
Чому твій образ невід’ємно
Мій сон турбує? Може знаєш?
Скажи хоч щось, що зрозумію,
Що перестане мучить серце!
Забути, мабуть, не зумію -
Не принесу себе у жертву,
Не стану хоч рабом безглуздим
Безжальних примх і забаганок!
Птахом залишусь волелюбним,
Що побажає наостанок,
Щоб ти нарешті зрозуміла,
Що час безжальний і невпинний!
Якщо освідчитись не сміла,
Чи в цьому є моя провина?
Любов,
Скажи, чого хотіла?
Що я візьму тебе у мандри?
Невже ніяк не зрозумієш,
Що відбираєш щастя, барви!
Невже не знаєш, без кохання
Ти не даєш яскраво жити!
Якщо знущаєшся навмання,
То краще більше не любити!
20.10.2024
БАГРЯНА ОСІНЬ
Дорога, вкрита листям
Червоним і багряним.
Осінь хвилює настрій мій
Та не зцілила рани!
А рани кровоточать
І біль мій не стихає –
Душа не має спочину,
Тому буття страждає!
Я хочу повернути
Ту незабутню осінь,
Коли ми разом були,
Не думали про потім!
Не знали що війна,
Назавжди нас розлучить.
Якби ти розумів,
Як за тобою скучила,
Як хочу обійняти –
Не вірю в дійсність досі!
Чом засмутила серце так,
Багряна, тепла осінь?
22.10.2024
СУМНІВ
Ще один день геть,
Ще одна мить без!
Тліє почуття ледь,
Спалах із очей щез!
Порожнеча їсть все,
Запиває день сном!
Не рятує тінь вже,
Відігнала щастя злом!
Не здолаєш змов - з’їсть!
Не відкинеш страх -- вб’є!
Не чекаєш – він гість,
Як вампір любов п’є!
Вистачає сил - кинь!
Якщо хочеш – тримай!
Подолай свій біль.
Втратиш сумнів – кохай!
26.10.2024
НЕ БУДУ
Я не буду вже твоєю досконалістю.
Я не хочу бути п’яним твоїм подихом!
Не захоплююсь засмаглою зухвалістю.
Не втішатися тобі моєю вродою.
Не хвилює, що завжди тебе засмучує!
Не шукатиму з тобою зайвих зустрічей.
Ця настирливість нервозність не накручує,
Бо присутність до кісток твоя наскучила!
Я забула все минуле, що затримало.
І відкинула відверте, що зворушило.
Те що час марнує, я, на жаль, не стримала,
Але все, що промайнуло, надто мучило.
Тепер вільна від провин і зобов’язань я.
Тепер хочу без оглядок і без остраху.
Розірвала безпідставне , що прив’язане,
Перейшла на протилежну, щоби осторонь.
Хочу жити - не зважати на обставини.
І радіти тим речам, що попадаються.
Милуватися відкритими і сталими,
Хто радіє і кохання не цурається!
31.10.2024
КОХАЙ
«Кохай, бо в старості кохають тільки очі» -
Такий я вислів прочитав жіночий.
Можливо, переплутала вона
Конання із бажаннями кохатись?
На вигляд надто схожі ці слова,
І хтось вважає що не треба перейматись.
Для неї ці дві речі, як одна:
Кохання і кохатись ніби сестри.
Не відчуває, не закохана вона,
Різниці, коли її тіло пестять.
Здається, їх об’єднує екстаз,
В обох випадках сильне хвилювання.
Насправді, очі віддзеркалюють той стан,
Коли на повне серце ти кохаєш!
Тому не має значення – коли,
Якщо любов ніяк не подолати!
Кохання, якщо справжнє, – назавжди!
Коли не поглядом, а серцем покохати!
04.11.2024
ТАМ
Моє серце втомилось від слів.
Що вони? – Лиш тремтіння повітря?
Хіба мають на пристрасті вплив,
Якщо в розпачі втратив повіддя?
Купа слів неспроможна ніяк
Повпливати на холод чи зраду.
Вони можуть, як оклику знак,
Остаточну надати пораду:
Це й усе! – Далі рухайся сам –
На простори або в темну прірву.
Залишаю увесь цей обман,
Замінивши на розум довіру.
Там завжди я відчую тепло
Від відкритого сонця, і спеку.
Хоч куди б вітром не занесло,
Було б краще, щоб дуже далеко!
Де мене не впізнає ніхто,
Не дізнається, як я страждаю,
Не відчує, як грудях пекло,
Коли згадував ту, що кохаю!
09.11.2024
